Рекомендації від музичних керівників Бобир Л.В., Білошапки Н.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реформа системи освіти, яка стосується і дошкільників, висуває розвиток творчості дитини, як одну із пріоритетних задач. Без її вирішення неможливо виконати головні завдання дошкільної освіти, визначені Базовим компонентом дошкільної освтіи України.

Перші творчі здібності особистості проявляються в дошкільному віці. Перед музичним керівником та вихователями стоїть задача знайти шляхи своєчасного прояву у кожної дитини інтересів, природних задатків, здібностей і створити оптимальні умови для їх розвитку.

Головне в музичному розвитку дошкільнят – повести дитину в різнобарвний світ музики, навчити дитину жити „нею”. Музика розвиває музичну культуру і формує позитивні якості особистості.

Музика –  могутній засіб всебічного розвитку дитини, формування її духовного світу. Вона розширює її кругозір, знайомить з різноманітними явищами, збагачує почуттями, викликає радісні переживання, сприяє вихованню правильного ставлення до навколишнього світу. Залучення до музики активізує сприймання, мислення та мову, виховує високий естетичний смак, уяву, творчу ініціативу, всебічно впливає на її розвиток.

Ввести дитину в чарівний світ музики, розвиваючи її музичні і творчі здібності покликаний музичний керівник дошкільного закладу. Але важливо не тільки на музичних заняттях, а й в повсякденному житті створювати умови для розвитку музичних нахилів, інтересів, здібностей дітей. В іграх, на прогулянках, під час самостійної художньої діяльності діти за власною ініціативою можуть співати пісні, водити хороводи, слухати записи музичних творів, підбирати найпростіші мелодії на дитячих музичних інструментах.

       Дошкільний вік – це час максимального заохочення до світу прекрасного. Мета музикально – естетичного виховання основується загальними вимогами нашого суспільства.

     Музика супроводжує людину все її життя. Д.Шостакович сказав: «В біді, в радощах і відпочинку – музика завжди з людиною. Вона так міцно ввійшла в життя, що її сприймають як належне, як повітря яким дихають. Не замислюючись, не помічаючи… Наскільки бідніше став би наш світ, якби втратив цю чудесну своєрідну мову, яка допомагає людям зрозуміти один одного».

        Наша задача вчити дітей розуміти «цю прекрасну своєрідну мову», постійно розвивати музичний смак. Необхідною умовою формування особистості – це гармонічне поєднання розумового та фізичного розвитку, моральна чистота та естетичне ставлення до життя та музики. Досягти цього можна тільки правильно організувавши музичне виховання дітей.

        Естетичне виховання направлене на розвиток вміння дошкільнят сприймати, почувати і розуміти прекрасне, помічати добре та погане, творчо, самостійно діяти, заохочуючись різними видами художньої діяльності.

       Одним з самих яскравих способів естетичного виховання – є музика. Щоб вона виконувала цю важливу функцію, необхідно розвивати в дитині загальну музичну підготовку. Які ж основні ознаки загальної музичності?

       Перша ознака музичності – вміння почувати характер, настрій музичного твору, співпереживати почутому, виявити емоційний настрій, розуміти музичний образ. Музика хвилює маленького слухача, викликає зворотну реакцію, знайомить з життєвими явищами, породжує асоціації. Ритмічне звучання маршу викликає в нього радість, збудження, а п’єса про хвору ляльку навіює жалість.

      Друга ознака музичності – вміння вслуховуватись, порівнювати, оцінювати, це необхідне в елементарно – слухової культурі. Наприклад, діти порівнюють прості особливості музичних звуків (високі та низькі, темброве звучання роялю та скрипки), вчаться розрізняти просту структуру музичного твору (заспів пісні, приспів, три частини п’єси). Визначають виразність контрастних художніх образів – протяжний характер заспіву та енергійний рухливий приспів. Постійно збирається запас улюблених творів. Які діти дуже люблять слухати та виконувати, закладаються основи музичного смаку.

      Третя ознака музичності – виявлення творчого ставлення до музики. Слухаючи музику, дитина по своєму уявляє художній образ, передаючи його в співі, грі, танці. Діти виконують «Вільний танок», використовуючи вже знайомі танцювальні рухи в різних комбінаціях, та додаючи свої, особливі. Діти імпровізують прості пісеньки.

      З розвитком загальної музичності у дітей з’являється емоційне ставлення до музики, удосконалюється музичний слух, породжується творче уявлення. Музичне виховання – це комплексний розвиток загальної музичності, формування індивідуальності дитини в цілому.

      Музика – дивовижне джерело людської любові до світу. Це найвеличніший і найпрекрасніший винахід, який володіє зрозумілою для всіх мовою краси. Музика єднає людей усього світу різних за національністю, освітою, релігією, переконаннями. Це краса, яка постійно рятує світ. Вона народжується від натхнення однієї людини і викликає його в серцях величезного людства. Це мова душі, яка має велику силу і здатна врятувати чи знищити.
Музика, яка являє собою гармонійне сполучення найбільш приємних для людини звуків, володіє великою цілющою силою. Вона покращує настрій і самопочуття, знижує втомлюваність, концентрує увагу і  підвищує життєвий тонус. Покровитель музики Орфей був цілителем, а Ескулап ~ бог медицини в давніх греків, визнавався музикантом.
Музика здатна підвищити інтелектуальні здібності людини, зробити її добрішою, мудрішою, красивішою.

       Музика має супроводжувати людину все життя як добрий ангел, захищаючи серце від образи, жорстокості і лютості. Музичне мистецтво впливає на душу людини, її почуття і розум.  «Таємниця музики в тому, що вона знаходить невичерпне джерело вираження там, де мова замовкає.» (Е . Гофман).

      Ми захоплюємося людиною, яка вміє щедрою рукою посіяти зернятко гармонії в душі дітей засобами музики. Щасливий той педагог, котрий може розмовляти з душею дитини завдяки мистецтву. Людина, якій дано відчувати тонкий світ і відтворювати його в звуках – щаслива.

      Мова краси зрозуміла людям різного віку, тому не потрібно відбирати твори за критерієм доступності дітям. Дорослі поняття “легко” і “важко” діти не сприймають. Мистецтво, яке не захоплює, не може виховати яскраву особистість. Тому необхідно звернутися до всесвітнього джерела людської культури: музичної класики. Час – справедливий критик. Він відсіяв усе незначне, безталанне, сіре і доніс із століття в століття справжні шедеври мистецтва. Музика має нести красу.

      І малюків, як і все доросле людство, вражають звуки музики А. Моцарта, А. Вівальді, Л. Бетховена, П. Чайковського, І. Баха, Ф. Шопена. Геніальна музика має вдосконалений гармонійний склад і володіє великою силою натхнення. Але вміти сприймати музику – це справжній талант уяви. Музика допоможе розвинути уяву дитини, подарує їй творчі крила і з натхненням покличе маленького художника до створення краси.

 

          Шановні батьки! 

    Дуже важливо, щоб ваша дитина із самого раннього віку привчалася до музики, вчилася її слухати й розуміти. І ось тут дуже багато чого залежить від Вас і особливостей вашої дитини, від того, наскільки розвинене її сприйняття.

     Відомо, що діти відгукуються на музику в перші ж місяці життя: під впливом музики дитина пожвавлюється або заспокоюється. Яка мати не колише своє маля звуками колискових пісень.

      Проходить рік, і дитина прислухається до музики, вона уже розуміє її емоційний зміст: залежно від характеру музики маля сумує або радіє В чотири роки маля вже може запам’ятати мелодію, відчуває ритм, динаміку музики, розуміє нескладні музичні образи (“гроза гуркоче”, “солдати йдуть”).

      Цікаво, що під враженням музики, що сподобалася, діти можуть улаштувати маленький концерт: вони ходять по кімнаті й співають (іноді тримають який-небудь предмет перед ротом – це вони наслідують співака, що співає з мікрофоном), зображують балет, танцюють, копіюючи дорослих, і все це жваво, збуджено.

    Зверніть увагу на те, яку музику слухає, та як сприймає її ваша дитина.. Спробуйте розтлумачити дитині, те, що вона чує й що переживає, – тобто проаналізуйте музику (нехай це зовсім нескладні дитячі п’єски або танцювальні мелодії). Але при цьому треба дотримувати дві умови: по-перше, треба переконатися, що дитина музику чує, що вона робить на нього якесь враження (яке?), а по-друге, і вам повинна подобається та музика, про яку Ви говорите з дитиною, Ви повинні її чути, розуміти.

     Які перші кроки можна зробити разом з дитиною? Можливо у вашій фонотеці є короткі п’єси, музика яких яскраво, точно відтворює знайомі, зрозумілі дитині образи: ” “Дитяча полька ” М.Глинки, “Хвороба ляльки”, “Нова лялька” П.И.Чайковського. Якщо ні, то їх варто придбати. Прослухавши їх разом з дитиною, запитаєте його, про що ця музика “розповідає”, на що схожі почуті звуки. Діти відгадують із задоволенням.

Викличте на допомогу гру. Ви розповідаєте про марш – нехай дитина відбиває такт брязкальцем або візьме в руки олов’яного солдатика й змусить його марширувати по столі в такт музиці. Ви поставили на програвач пластинку з танцювальною мелодією – плескайте в долоні, відбиваючи такт, спробуйте відобразити ритм у рухах, захопіть дитину, щоб вона теж почала рухатися, танцювати.

    Рекомендую слухати разом з дітьми: “Балакуха” Прокоф’єва, “Казка про дурне мишеня” Прицкера “Чотири пісні – жарту” Кабалевского, “Веселі пісні” Слонимського. “Дитячий альбом” Хачатуряна, дитячі казки, комплект пластинок “Музика в дитячому саду”, звуковий журнал “Колобок”.

 

     Шановні батьки!

     Якщо Ви хочете, щоб серце Вашої дитини прагнуло до Добра, Краси, Людяності, спробуйте навчити її любити і розуміти музику! Вчить її, навчайтеся разом з нею!

     Фахівці з різних галузей дошкільної психології, педагогіки мистецтва радять починати займатися музикою вагітним мамам ще у період вагітності та продовжувати зразу від народження дитини для формування гармонійної особистості засобами музики. Музичне мистецтво є джерелом духовності, засобом активізації всіх творчих здібностей дитини, звичайно за умов систематичних занять і не лише у дошкільних навчальних закладах, а і дома. Прихильники раннього виховання мистецтвом рекомендують батькам не втратити можливість формування гарного смаку у малюків, розуміння ними характеру та образності музики, величезного естетичного впливу на всю психіку дитини, її позитивний та гарний настрій.

      Обов’язковою умовою для формування естетичного музичного смаку має бути сформована родинна фонотека. До неї мають входити: записи класичної музики на фоні звуків природи (шуму струмка, моря, звуків лесу, спів пташок), пісні з улюблених мультфільмів, казки, колискові, український дитячий фольклор. Слухаючи музику разом з дитиною, ви переконаєтеся, що зникає стурбованість дитини, її тривога, вона заспокоюється і розслаблюється.

     У віці від першого року до трьох років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чутливість, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан – бадьорий, задерикуватий при слуханні пісні «Конячка» О. Тимчивої, спокійний, доброзичливий при слуханні пісні «Кішка» О. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття перед фахівцями і батьками стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її при повторному прослуховуванні.

     Особливо важливою ланкою формування музично-сенсорних здібностей у дітей раннього дошкільного віку є музичне переживання. В основі  розвитку цих здібностей лежить слухання, розрізнення та відтворення чотирьох основних властивостей звуку – висоти, тривалості, тембру, сили.

      Розвиваючи музичний слух дитини слід впроваджувати включені в програму музично–дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на засвоєння різних властивостей музичного звуку. Дітям на другому році життя слід запропонувати дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти, а потім відгадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання.

     Для дітей третього року життя музично–дидактичні ігри дещо ускладнюють. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад, у грі «Чий будиночок?» дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи вибираються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини.

     Важливим для дітей першого – третього років життя  є виразне виконання музичного твору мамою, бабусею, татом. Разом з цим залучають до музики показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорове сприймання образу сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам’ятовуванню. З цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.

     Більш різноманітний музичний репертуар для дітей дошкільного віку допомагає зацікавити дитину музикою, викликати й підтримати її радісне хвилювання. У цьому віці зберігає своє значення використання іграшки як засобу, що викликає інтерес до виконуваних творів. Засвоєнню музики допомагають короткі пояснення, які виділяють найяскравіші художні засоби.

     Музика сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику. Але найголовніше – це «школа почуттів», що формується завдяки особливій властивості музики: викликати співпереживання слухачів. Виховуючи маля, розвиваючи здібності, збагачуючи духовно, знайомлячи її зі складнішими творами, ви відкриваєте перед ними ще один шлях збагачення їхнього музичного досвіду.

     Можливо, декілька порад фахівців музичного мистецтва, допоможуть Вам і Вашій дитині ввійти в великий та чудовий світ музики.

1. Пам’ятайте про те, що любий музичний твір треба слухати уважно. Головне, безумовно, бажання слухати! Треба вчитися уважно слідкувати за тим, що діється у музиці, від початку до кінця, нічого не пропускати. Музика завжди віддячить слухача, даруючи нові почуття, новий настрій, мабуть такий, якого ніколи не було.
2. Починати слухання треба з маленьких творів. Це може бути вокальна музика (музика для голосу), або інструментальна (яка виконується на різних інструментах). Прислухайтеся до звуків, постарайтеся почути і розрізнити динамічні відтінки музичної мови, з’ясувати, як роблять вони виразним виконання музичного твору.
3. Безумовно, слухати вокальну музику легко, текст завжди підкаже, що хотів сказати композитор, якими думками поділитися.
4. В інструментальної музиці слів немає, але від цього вона не стає менш цікавішою. Слухайте з дітьми твори П.Чайковського, С. Прокоф’єва, Р. Шумана, В. Моцарта, О. Гречанінова та сучасних композиторів.
5. Час від часу необхідно повертатися до прослуховування вже знайомих творів.
6. Постарайтеся зробити слухання музики систематичними, відводьте для цього певний час.
7.  Дуже корисно слухати одні й ті ж самі твори у виконанні різних солістів та колективів.

     Музика в житті дитини спочатку лише фон, на який не звертають уваги. Адже дорослі вже і не пам’ятають особливості дитячого сприйняття музики, яке полягає в тому, що маленькі дітки музику ніби не чують – вони не реагують на неї, можуть спокійно займатися своїми справами: малювати, гратися. Звичайно, навіть таке пасивне слухання музики залишається у підсвідомості дитини. Але дитині можна допомогти почути музику, щоб її сприйняття було змістовним і обміркованим.

     Найпростіший спосіб – це потанцювати або помарширувати під ритмічну музику разом з сестричкою, або з улюбленою іграшкою!

     Другий спосіб – це зацікавити дитину. Для прикладу можна провести гру «На що схожа музика?» Тоді дитина спробує вгадати, що вона почула в мелодії: шум дощу, шелест листя, спів пташок. Для цієї гри підійдуть такі програмові твори як «Пори року» П. Чайковського та А. Вівальді. П’єси, які не мають певного сюжету, по-своєму корисні тим, що з часом дитина зможе вигадати до неї свою історію, і навіть намалювати до неї малюнок.

      Улюблена музика може стати чудовим обрамленням дня, супроводжувати сон дитини, слугувати фоном для занять. Але дуже важливо не «перевантажити» дитину музикою, не втомити дитину. Музика повинна приносити задоволення, а не перетворюватися на докучливій гамір. Поступово дитина звикає до життя під музику, що звучить ніжно, мелодійно, якісно. Дитина починає розрізняти відтінки та окрасу мелодії, її світ збагачується, а почуття – стають виразніші.

      З часом, коли дитина навчиться з задоволенням слухати музику, більш ніж 30 хв., можна влаштовувати домашній концерт: відкласти всі справи, гарно вдягтися, створити атмосферу справжнього свята. В решті-решт, де, як не вдома ми можемо сміливо пострибати на дивані чи потанцювати під улюблену пісню!

     Звичайно, було б дуже чудово, якби у вашому домі була можливість слухати живу музику (ф-но, скрипка, гітара). Деякі інструменти, найпростіші, може залюбки освоїти і ваша дитина (сопілка, барабан, металофон). До речі, один з самих казкових звуків можна відтворити за допомогою гітари та жменьки рисової крупи. Якщо повільно висипати рисову крупу на струни лежачої гітари, вона створить тихий і надзвичайно казковий дзвін! Вашій дитині сподобається!

                                      Музикуйте і експериментуйте!

        Один з компонентів музичного слуху – вміння чисто, без фальші співати!

        Багато факторів залежить від того, чи співуча мама у дитини! Річ у тому, що слух розвивається одночасно з голосом! Якщо мама не співає разом з дитиною, то вона не навчиться цьому самостійно! Наспівуючи з матусею простеньку пісеньку, малюк інстинктивно прислуховується до маминого голосу: а чи співаю я так, як мамочка?

       Спочатку дитина інтонує, попадає в дві ноти, потім в три і т.д.  В такі моменти дитина запам’ятовує, як працює голосовий апарат, як вірно дихати. Інколи дитина не співає, тому що не розуміє як потрібно брати дихання.

       Спів, для дитини, важка праця! Саме тому, важливо співати разом з вашою дитиною, адже під СD – програвач правильно володіти своїм голосовим апаратом не навчишся!

       Для спільного музикування потрібно правильно підбирати пісні, характерні віковим особливостям дитини. Так, трьохрічному малюку «дорослі» пісні не підійдуть, вони важкуваті для сприйняття та виконання! Для початку слід вибирати коротенькі поспівки, поки дитина не навчиться виконувати їх чисто (наприклад: Скаче жабка по доріжці, витягнувши свої ніжки; Я маленьке слоненя, люблю гратися щодня; Диби – диби – диби – ди).

         Не слід забувати про те, що було б просто чудово пританцьовувати чи акомпанувати на справжніх чи саморобних музичних інструментах: кубики, дерев’яні палички, пляшки з сипучими крупами. Таким чином ритмічні рухи дають відчуття такту.

                Музикуйте! Танцюйте! Співайте з вашими дітками!

                 Адже саме ви стаєте основним прикладом наслідування

                                                для своїх  дітей!

 

    Про позитивний вплив музики на людину ми знаємо, бо проведено безліч досліджень, які дають велику кількість доказів, написано незліченна кількість статей.

     Багато батьків бажають, щоб їх дитина стала трішки розумнішою, а головне – щасливішою і більш вдалою не тільки до своїх однолітків, але й до власних батьків. Проте, не всі ще знають про те, що заняття музикою підвищують інтелектуальні здібності дітей в середньому до 40%!

    Музику люблять усі, від малого до великого. Але навіть ті тата й мами, яким добре відома користь від уроків музики, намагаються уникати теми про музичну освіту. Навпаки, вони ретельно шукають інші здібності у своєї дитини і намагаються завантажити його іншими видами активності. Чому?

     Тому що велика частина з них не відвідували уроків музики в дитинстві, або в них залишилися неприємні спогади про сам процес навчання – їх змушували це робити на догоду їх же батькам.

     У наше століття інформації, батьки і вчителі музики стурбовані тим, що велика кількість дітей починають і незабаром залишають уроки музики. Одного разу почавши музичну освіту дитини, і не досягнувши мети, викидається купа коштів, людських нервів і часу, які могли бути інвестовані з більшою користю в іншому напрямку.

     Але найцікавіше, дорослі не роблять навіть спроб з’ясувати справжню причину втрати дитячого інтересу. На запитання «Чому припинилися музичні заняття?» Звучить практично стандартна відповідь: «Дитина сам не захотів, у нього з’явилися інші інтереси». Весь процес навчання в очах недосвідчених батьків (і навіть деяких вчителів музики) виглядає дуже складно. І це дійсно так і є, тому що вони самі його ускладнюють!

     Відсутність елементарних і необхідних знань про музичну освіту у батьків, у корені гальмує інтелектуальний розвиток їх власних дітей. Невже тата й мами повинні навчати музичну грамоту і набувати різні виконавські навички і прийоми так само, як і їхні діти? Не хвилюйтеся, для успішного навчання вашої дитини в цьому немає ніякої необхідності. Йдеться зовсім про інше.

     В основі будь-якої освіти, лежить, в першу чергу, інтерес. Інтерес – ось головне ключове слово, про яке в щоденній рутині так часто забувають батьки і вчителі музики. Щоб на самому початку у дитини з’явився інтерес до уроків музики, не потрібно великої праці – гарна музика в хорошому виконанні сама зробить свою справу, а от щоб зберегти і підтримувати його довгі роки, потрібні цілеспрямованість, терпіння та спеціальні знання.

     Батьки повинні знати про те, що музична освіта приносить користь інтелектуальному розвитку вашої дитини саме тоді, коли він якомога довше відвідує уроки музики. Це не говорить про те, що ви разом з викладачем повинні зробити з вашого чада великого виконавця або майбутнього Моцарта в обов’язковому порядку. В першу чергу – думайте про користь занять!

     Закладаючи міцний фундамент під успіх вашого юного музиканта, ви, шановні батьки, повинні готуватися до його навчання заздалегідь.

    Ще задовго до того, як прийняти рішення про відвідування уроків музики, батьків часто хвилює незліченна кількість питань. Ось тільки деякі з них:

1. Що потрібно зробити, щоб в моєї дитини з’явився музичний слух?
2. Як перевірити, яким рівнем музичних здібностей має моя дитина?
3. На якому музичному інструменті йому найкраще навчатися грати?
4. Як зробити так, щоб дитина захотіла вчитися грати на піаніно? Скрипці? Гітарі? Саксофоні?
5. Наскільки важливий перший вчитель музики, і за якими критеріями знайти такого, який дасть моїй дитині музичні знання найкращим чином?

Як тільки музичне навчання розпочато, у батьків з’являються нові питання:

1. Як утримувати інтерес дитини?
2. Як зробити так, щоб у нього було бажання самостійно займатися щодня?
3. Як позбавити дитину від небажаної ліні?
4. Як прищепити відповідальність починати і завершувати справи найкращим чином?
5. Як взагалі обійтися без нотацій і перетворити уроки музики у задоволення?

     І це далеко не весь список питань!

     На жаль, більшість батьків діють по-старому, покладаючись на талант педагога і здібності дитини. І, мабуть, вони не знають найголовніше: що для гарного і стабільного результату цього далеко не достатньо …

     Щоб полегшити життя дітей і дорослих, давно назріла необхідність в музичній освіті батьків. Нові знання, призначені для вас, дорогі тата й мами, допоможуть вашим дітям досягти того, що ви так щиро бажаєте для них – успіху в житті.

  

 «Котику сіренький, котику біленький,

  Котку волохатий, не ходи до хати,

  Дитя буде спати, котик ворковати.

 Ой на кота воркота, на дитину дрімота!

      Скільки любові і ніжності у колискових піснях! Скільки теплих і ласкавих слів знаходить матуся, заколисуючи свою дитинку. Малюк, ще не вміючи розмовляти, не розуміючи жодного слова, почувши колискову, одразу затихає, заспокоюється, , засипає! Саме колискові пісні вважаються першими музичними творами в житті вашого малюка, вони сприймаються з магічною силою, тому що співає їх найрідніша в світі людина – матуся!

       Ритм колискових пісень зазвичай співпадає з серцебиттям, ритмом дихання матері і малюка. Вони відіграють важливу роль у духовному розвитку дитини. Саме завдяки колисковим, дитина отримує перші уявлення про навколишній світ: тварин, пташок, оточуючі предмети.

       Коли дитина підростає, їй співають колискові казкового змісту, в текстах яких вирішуються психологічні питання. В багатьох колискових піснях перед дитиною розвертається перспектива про його майбутню самостійність. Таким чином, колискові дають дитині уявлення про навколишній світ, знайомить з головними принципами побудови світу.

        Але найголовніше в колискових – це материнська ніжність, любов, що надає впевненості кожній дитині. Пісні показують, що життя прекраснее. В теперішній нелегкий час почуття захищеності для дитини дуже важливе, адже наш світ складний і непередбачуваний!

        Дуже важливе і саме спілкування матері і дитини! Чудово, якщо у вашій сім’ї зберігаються такі традиції, як спів колискових, читання казок перед сном, задушевні розмови про головне! А сон, як відомо, дається людині не тільки для відпочинку, а й для глибинної обробки тої інформації, яку отримала ваша дитина на протязі дня.

        Довірливі відносини, які виникають в моменти такого спілкування, відіграють важливу роль для дитини не тільки ясельного віку, а й надалі, коли дитина дорослішає! І навіть тоді, коли ваша дитина подорослішає, вона буде знати, що у нього є та людина, яка його завжди вислухає, зрозуміє, підтримає, з якою так приємно спілкуватися просто покласти голівку на плече.

                                     Співайте діткам! Не соромтесь!

   Адже саме ви – найкращий співак і приклад для своєї дитини!

  Батькам слід знати, що музичні здібності у дитини можуть виявлятися дуже рано, проте якщо ви не помічаєте особливих проявів цього – однозначні висновки про їх відсутність не варто робити. Лише систематична забота батьків по прилученню дитини до музки зможуть закласти в ній «ядро» музичності.

      Для цього батькам потрібно набратися терпіння. Раджу приділяти музичному розвитку дитини хоча б 3-5 хвилин на день і результат не забариться.

      Нагадаю, що найважливіше завдання для дорослих – навчити дитину уважно слухати музику. Окрім того, потрібно дбати й про розвиток у дитини співочих навичок, вміння ритмічно рухатися під музику.

      Більшість батьків не має музичної освіти, та це й не обов’язково. Достатньо вміти чисто співати, правильно інотувати мелодії, виразно виконувати танцювальні рухи. Дома можна повторювати репертуар, з яким дитину ознайомлюють у дитячому садку. Крім того, на домашніх музичних заняттях є можливість ознайомлювати дітей з новими музичними творами, які знають батьки. Але потрібно зважити на те, що ці твори мають бути зрозумілими дітям. Дитина дуже емоційно реагує на голос і рухи своїх батьків, із задоволенням наслідує їх.

       Збагатити уяву дитини про звукову палітру музики допоможуть різноманітні музичні інструменти (бубон, барабан, трикутник тощо). З часом батьки зможуть укомплектувати оригінальний домашній оркестр з простих музичних інструментів, влаштовувати імпровізовані виступи такого оркестру перед гостями та родичами, або навіть залучати їх до спільного музикування. Така творчість принесе неабияке задовлення насамперед дитині.

      Усі батьки хочуть розгледіти у своїй дитині хоча б маленький паросток майбутньої талановитої особистості. Крім того, всі хочуть бачити свою дитину доброю, чуйною, такою, яка розуміє і цінує красу навколишнього світу.  Ці чудови людські риси можна виховати за допомогою мистецтва.

      Тож раджу батькам не втрачати дорогоцінного часу і почати сіяти зернини творчості у своїх дітях уже з раннього віку.

        З музикою робити це – суцільне задоволення!

 

Що таке звук?

Звук – це вібрація, яка має вплив на любий предмет, живий організм, в тому числі і людський.

        Звук переміщується у просторі у вигляді хвиль і має такі основні параметри, як частота звучання (вібрація), інтенсивність звучання (гучність) та тембр.

        У фізиці відомий такий дослід: на листок з залізом насипають пісок і діють на нього різними звуками – пісок при цьому починає приймати різні форми, для кожного звуку свої. Чому? Тому, що кожний звук має свої притаманні тільки йому особливості. Вони  складають, як у калейдоскопі, різноманітні узори.

       По цим особливостям ми можемо відрізнити один звук від іншого і при необхідності впізнати, виділити із всього звукового різнобарв’я той звук, який для нас важливий і необхідний в даний момент.

       Вміння розпізнавати ці особливості, або, як кажуть педагоги, особливості звуку складають основу розвитку музичних здібностей.

       Звук впливає на здоров’я людини, її свідомість та поведінку. Терапевтичний ефект музики залежить, зокрема, від частоти її звучання. Учені з’ясували: числа обертання ферментів, які беруть участь у процесах обміну речовин людини, співпадають з частотою звуків музичного звукоряду. Ферменти під дією звука, частота якого співпадає з їхніми числами обертання, починають «звучати» – викликати біохімічну реакцію в організмі. Так, шлунок реагує на звуки низького регістру, а органи дихання, навпаки, найчутливіші до високих частот.

       Окремої уваги заслуговують так звані високочастотні звуки, якими є, зокрема, деякі звуки природи: спів птахів, стрекотіння коників, голоси дельфінів, різноманітнізвуки водної стихії. Діапазон частоти звучання цих звуків – від 5000 герц до 8000 герц, а саме такі частоти найактивніше впливають на процеси формування дитячого мозку. Тому дуже важливо, щоб такі високочастотні, а отже лікувальні звукові вібрації, оточували дітей з раннього віку.

       Звук з гучністю 125 децибел викликає больові відчуття в органах слуху людини. Але звук сприймають не лише вони, а й усі інші внутрішні органи. Ось чому надмірне слухання гучної музики може викликати в організмі руйнівні процеси.

       Всі оточуючі нас звуки можна розділити на дві важливі групи:

ü звуки шумові (від слова «шум», «шуміти»);

ü звуки музичні (від слова «музика»).

        Із музичних звуків складається будь-яка пісня, будь-який музичний твір, будь-яка мелодія, у таких звуків і назва особлива – мелодійні.

 

        Тепер ви знаєте, шановні батьки, що звуки по силі бувають не однакові, але розрізняються між собою не тільки динамікою.

        Щоб дізнатись ще про одну таємницю звуку, пограйте з дитиною в гру «Діалог».

       Уявіть, що зустрілись дві людини: одна велика – велика, з низьким голосом, а друга – малесенька, з тоненьким голосочком. Велетень басом питає маленьку людину, а та відповідає йому тоненько і ніжно.

– Де ти живеш? – прогримів велетень.

– У квітці конвалії, – ніжно задзвеніло у відповідь.

– З ким ти дружиш? – знов прогриміло запитання.

– З Дюймовочкою….

        Можна придумати діалог далі і виконувати його, не забуваючи про те, що велетень говорить басом (товстим голосом), а казковий малюк – високо, ніжно (тоненьким голоском).

        Можна вільно змінювати голос з низького (товстого) до більш високого (тоненького). Зробивши цей шлях голосом декілька разів, ви дізнаєтесь про нову якість звуку.

       Отже, кожний музичний звук має свою висоту, яка відрізняє один музичний звук від іншого і любий шумовий від музичного.

       Для розвитку у дитини вміння розрізняти звуки за висотою, пограйте з дитиною в дидактичну гру “Подумай і відповідай” (для дітей 3 – 5 років).

Ігровий матеріал.

Картки по кількості гравців, на яких зображені ведмідь,зайчик, пташка.

Хід гри.

Дитині дають картки. На піаніно чи у грамзапису звучить мелодія:«Зайчик» муз. М.Старокадомського; «Ведмідь» муз. М. В. Ребікова; «Горобчики» муз. М. Красєва. (Можна підібрати другий музичний матеріал) Дитина впізнає мелодію і підіймає відповідну картку. В процесі гри розвивається вміння роз­різняти звуки низького, середнього та верхнього регістрів.

У піаніно клавіш багато – то сумно звучать вони, то завзято

У крайніх зліва бас гуде, мов по лісі ведмідь іде.

У крайніх справа звуки тоненькі, мов спів пташок маленьких.

У середніх клавішах як раз той же голос, що і в нас.

Гра «Дзвіночки» (5 – 7 років).

Ігровий матеріал.

Два набори дзвіночків різних за розміром. Картинка з зоб­раженням дзвіночків.

Хід гри.

Перед початком гри розкажіть казочку про дзвіночки. Найбільшого звали «Дан-дан», середньогог звали «Дон-дон», а найменшого «Дінь-дінь». В грі приймають участь дитина і дорослий. Дорослий сідає спиною до дитини і дзвенить дзвіночками по черзі. Дитина повинна знайти у своєму наборі дзвіночків той, що дзвенів. При повторенні гри дитина і дорослий міняються місцями.

Примітка. Можна використовувати те, що є вдома, склянки з тоненького скла, наповнені водою. Різний рівень води у склянках впливає на висоту звуку. Вдаряти по склянках треба легким рухом, використовуючи звичайну ручку або олівець.

 

      Тихий і голосний звук, безумовно, ніколи не сплутаєш. Якщо уважно прислухатись до людської мови, можна помітити, що вона багата динамічними відтінками («динаміка» в перекладі з грецької означає «силовий» або означає «силу»). За допомогою відтінків наша мова стає більш колоритнішою. Мову можна зрівняти з кольоровими картинками. Показуємо дітям один малюнок кольоровий, а інший – чорно-білий. Дитина повинна визначити, чим відрізняються ці малюнки.

       Так і наша мова. Ми ніколи не говоримо тільки голосно, чи тільки тихо. Одне й те ж слово можливо сказати дуже голосно, помірно голосно, ледь тихо, тихо, зовсім пошепки, ледве чути. Сила звуку буде залежати від того, яке значення має для нас сказане, що і кому ми хотіли сказати.

      Динамічні відтінки в музичній мові, це своєрідні музичні фарби, які розмальовують мелодію у різні кольори, примушують її звучати ще більш виразно.

Вправа «Голосно – тихо заспіваємо» (для дітей 5 – 7 років).

Ігровий матеріал. Різноманітні музичні іграшки.

Хід гри. В грі можуть прийняти участь декілька чоловік. Це можуть бути рідні дитини, чи її друзі. Вибирають ведучого, який виходе з кімнати, решта домовляється куди заховати іграшку. Ціль ведучого знайти її, керуючись силою звучання пісні, яку можуть співати всі, чи один з граючих. Всім необхідно пам’ятати одне правило: звучання пісні посилюється по мірі приближення до місця, де знаходиться іграшка та послабляється по мірі віддалення від неї. Якщо дитина успішно справляється з завданням, при повторенні гри вона має право заховати іграшку. Можна використовувати магнітофонний запис, регулюючи гучність.

 

Музика і радість, радість і музика – здавалося б, звичні на перший погляд, поняття. Та на практиці педагоги часто задаються питанням: що потрібно для того, аби кожна зустріч з музикою була для дітей радісною та жаданою?

Музика посідає особливе місце в житті кожної дитини, а задля повноцінного й одухотвореного життя музика необхідна і кожній дорослій людині. І це не дивно, адже цінності музики, у більшості випадків, суб’єктивні. Головне в музичному вихованні – дати малятам радість, яскраві художні враження, спонукати їх до активності, прищеплювати любов, інтерес до музики. Музична діяльність має, насамперед, хвилювати дитину, приносити їй радість. Тільки у життєрадісній атмосфері створюється ситуація розвитку дітей. Музика – це мистецтво, що пізнається не теоретично, а духовно-практично, і розумне споглядання ніколи не замінить дитині безпосереднього діяння.

         Хочу поділитися своїми думками, враженнями та спостереженнями, що безпосередньо стосуються музичного виховання дітей молодшого дошкільного віку.  Виховання художнього смаку – неодмінна умова гармонійного розвитку дитини, що неможливо без елементарних знань і розуміння мистецтва. Часто батьки мене запитують: «З якого віку треба починати музичне виховання дитини?». «З колиски» – відповідаю я. А й справді, коли мати колише дитину, вона завжди наспівує колискову або свою улюблену пісню. Слухаючи ЇЇ, малюк заспокоюється, набуває етану психологічної рівноваги. І це, можливо, народжує перші відчуття прекрасного в маленької людини.

Важко переоцінити значення музики у вихованні благородних рис. Скажімо, чудова пісня про Батьківщину викликає в дитини почуття щирої любові до рідного краю, пісня про дружбу – прагнення бути чуйним, хорошим товаришем. А як люблять хлопчики й дівчатка пісні про маму! І це тому, що музичний твір, якщо він гарний, допомагає передати їх любов до найріднішої людини.

Переконана, що музичне виховання треба починати з раннього віку. Шкода, що композитори та поети мало пишуть для наймолодших.

Як музичний керівник прагну робити все можливе для всебічного розвитку дітвори: цікавлюсь новинками музичної літератури, проблемами естетичного виховання і, з огляду на вимоги сьогодення, шукаю шляхи вдосконалення формування гармонійно розвиненої особистості.
У музичному вихованні багато значить народна пісня, з неї ми дізнаємося про думки й сподівання, історію свого або іншого народу. Прищепити любов до своїх народних пісень означає викликати інтерес і до творчості інших народів. Хочу висловити й таку думку: у концертах, по радію, на телебаченні дуже часто звучать малохудожні твори. Надмірна увага до естрадно-розважальної музики низького рівня, на мою думку, завдає великої шкоди, особливо дітям, які прагнуть наслідувати дорослих, і ще неспроможні відокремити добре від поганого. Вважаю своїм обов’язком перешкоджати згубному впливу низькопробного розважального мистецтва, ознайомлюючи дітей з прекрасними народними творами, класикою, доступною дошкільнятам. Відповідно проводжу роботу і з батьками.

І ще. Дехто некоректно використовує модні ритми та рухи, зовсім неприродні й чужі дитячій психологи. Звичайно, це не означає, що все нове й сучасне потрібно відхиляти. Мистецтво повсякчас збагачується новими музичними творами, ритмами, рухами! Відкриває все ширші горизонти у світ прекрасного. Але залучати дітей до сучасної музики та ритму слід особливо обережно, бути для цього підготовленим: мати високу культуру, художній смак, неабиякі хист і вміння.

 

       Часто доводиться чути від батьків: ” А чи є у моєї дитини слух?”, “У моєї дитини є музичні здібності, і чи можна їй займатися музикою?”.

      Навчання музиці важливо для кожної дитини, але намагатися “виростити” професійного музиканта з кожної дитини неможливо і не потрібно. А побачити чи є у дитини музичні здібності можна лише в процесі навчання, більш того, саме в процесі навчання відбувається і розвиток музичних здібностей. Заняття музикою необхідні кожній дитині, вони допомагають її загальному розвитку, допомагають розвинути відчуття прекрасного. Навчання музиці покращують характер дітей і благотворно впливають на їх психологічний стан.

      Кожна дитина – це яскрава індивідуальність, це унікальний мир, єдине у своєму роді поєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів – це безцінний дар, яким обдарувала нас природа. Маленька дитина – це особа, вже здатна на оригінальне мислення, на вираз власного “Я”, на прояву волі. Щоб розвинути і зберегти в дитині особу, здатну на яскраве самовираження, педагог повинен знаходити до кожної дитини особливий підхід.

      Прийнято вважати, що навчання дітей музиці слідує починати з 5-6 років. Але існує і інша думка: музичне виховання слід починати з внутрішньоутробного періоду. Перш ніж почати вчитися на якому б то ні було інструменті, той, хто навчається – будь то дитина або дорослий – повинен вже духовно володіти якоюсь музикою: так би мовити, берегти її у своєму розумі, носити в своїй душі і чути своїм слухом. Весь секрет таланту і генія полягає в тому, що в його мозку вже живе повним життям музика раніше, ніж він вперше торкнеться до клавіш або проведе смичком по струні; от чому немовля Моцарт “відразу” заграв на фортепіано і на скрипці. Батькам, охочим виховати всесторонньо розвинуту дитину у тому числі і в музичному плані, необхідно починати його виховання ще з внутрішньоутробного періоду. Тобто слухати музику (бажано спокійну і мелодійну), відвідувати музеї і театри. За спостереженнями вчених, у мам, що займаються в період вагітності мистецтвом, часто народжуються діти з добрими здібностями в різних сферах мистецтва. Бажано співати мамам своїй дитині колисанки перед сном, і дуже важливо співати їх не фальшиво, оскільки саме цим можна порушити у дитини музичний слух назавжди.

       Все вищесказане – лише підготовчий, пасивний етап навчання музиці. Але, маючи такий внутрішній музично-слуховий багаж, дитині набагато легше буде навчатися музиці надалі.

        Людей мистецтва завжди турбувала проблема синтезу музики і кольору. Є таке поняття, як синопсія – це асоціація між зоровими і слуховими враженнями. Зв’язок між звуком і кольором був відомий ще стародавнім народом Китаю, Індії. При співставленні мажору і мінору звичайно виникає відчуття світлотіні: мажор – «світлий лад», мінор – «темний лад».
      Існує ще таке поняття – як кольоровий слух. Це загальна назва зорово-слухових асоціацій. Посередньою ланкою у винекненні кольорово-музичних асоціацій є емоційно-смислова оцінка темберів і тональностей. При цьому окремі тони і тональності музичних творів асоціюються з певними кольорами. Кольоровий слух залежить від індивідуально-психологічних особливостей музичного сприймання та музичного виховання.
Музика – це передусім мова відчуттів. Знайомлячи дитину з творами яскравого емоційного забарвлення, її спонукають до співпереживання, роздуму про почуте, але діти завжди чекають розповіді про зміст музики. Тому слід використовувати кольорові наочні посібники.
Такі посібники створюють у малюків необхідні зорові уявлення для кращого засвоєння навчального матеріалу.
Наочність не лише полегшує пізнавальну діяльність вихованців, а й організовує їх сприйняття, активізує процесс запам’товування.
Кольоровіатрибути використовуються в різних видах музичної діяльності.
Необхідно порівнювати звуки в музиці з кольорами, а мелодію – з лініями в малюнках.
Кольори допомагають і під час вивчення музичної грамоти:

Синій – До, Ре – зелений,
        Мі – салатовий, не темний.
          Фа – це сонця жовтий зайчик.
         Соль – оранжевий, гарячий,
         Ля – такий, як мак, червоний,
        Сі – рожевим цвітом повний, 
            У музичній гамі звуки
        Як барвисті мильні кульки.

Використання кольорів у музичному вихованні стимулює творчий потенціал особистості. Музично-кольорову творчість дитини слід розуміти не як мету, а як засіб всебічного розвитку. Це дасть позитивні наслідки, які мають важливе значення для індивідуального розвитку дітей.

 

        Музика допомагає малюкові почути, відчути різноманітність навколишнього світу, дякуючи мелодії малюк вчиться пізнавати себе та найближче оточення. Тому важливоо як можна раніше дати можливість дитині зіткнутися з музикою.

        Серед методик музичного розвитку дітей раннього віку система німецького композитора Карла Орфа (1895-1982) займає важливе місце. Суть методики «Музика для дітей» полягає в розкритті музичних талантів у дітей через імпровізацію в музиці та руху.

         Основна ідея Карла Орфа – самостійний пошук дітьми музиканта в собі через навчання грі на простих музичних інструментах, таких як маракаси, дзвіночки, трикутники, металафон, ксилофон та інші. Композитор ввів термін «елементарне музиціювання», тобто процес, який складається з декількох елементів: спів, імпровізація, рух та гра на музичних інструментах. Карл Орф розробив дитячі пісеньки, п’єси та вправи, які можна легко міняти та придумувати нові разом з дітьми.

        Методика «Музика для дітей» Карла Орфа викликає великий інтерес завдяки безперечним перевагам:

v  для організації музичних занять не потрібно спеціальної музичної освіти;

v  система легко поєднується з іншими методиками раннього розвитку дитини за рахунок своїй універсальності та економічності, крім того висока адаптація к різноманітним національним умовам дозволяє використовувати найкращі зразки народної культури;

v  методика Карла Орфа враховує індивідуальні особливості дитини та позволяє ефективно взаємодіяти дітям з різними навиками, здібностями та потребами;

v  методика закладає великий потенціал для розвитку дітей раннього віку та подальшої творчої діяльності.

   На музичних заняттях по методиці Карла Орфа створюється атмосфера ігрового спілкування, де кожен малюк нарівні з доростим має змогу проявити свою індивідуальність. Елементи системи музичного виховання спрямовані на розвиток творчих здібностей та навиків малюка, вони гармонійно вплітаються в структуру занять.

v  Речові вправи. Розвивають у дитини почуття ритму, сприяють формуванню правильної артикуляції, показують різноманітність динамічних відтінків та темпів.

v  Поетичне музицювання. Цей елемент допомагає дітям відчути гармонійне звучання поезії та музики. Діти легко запам’ятовують вірші.

v  Музично-рухові вправи. Активні вправи готовлять дітей до спонтанних рухових виражень, вчать їх зображати настрій та звуки за допомогою елементарних рухів – хлопки, щелчки, притопи.

v  Гра з інструментами. Цей вид діяльності удосконалює раніш придбані малюком навики володіння темпом, ритмом, динамікою. Діти вчаться взаємодіяти між собою та легко розвивають почуття ансамблю.

v  Елементарний музичний театр. Цей елемент являє собою інтегровану ігрову форму діяльності, яка передбачає одночасний вплив музики, руху, танцю, мови та художнього образу в зображувальній грі.

   Популярність методики музичного виховання Карла Орфа росте. Система раннього музичного розвитку дитини має велике значення, воно дає передумови для подальшого творчого розвитку особистості та самопізнання.

      Одна з найперших навичок, яку опановує дитина, – це навичка здійснювати різноманітні рухи. І вже з перших кроків дитина ні на мить не зупиняється у своєму невтомному бажанні пізнати світ навколо. А щоб це пізнання дитини посилювалося ще й музичними враженнями, важливо з раннього віку здійснювати її музично-рухове виховання, адже музика сама є ніщо інше, як рух.

       Єдність музики і руху помітили ще у часи античності. Відомий давньогрецький філософ Аристотель, розмірковуючи над здатністю музики здійснювати на людину надзвичайно сильний емоційний та фізичний вплив, прийшов до ідеї тотожності музичного руху і руху психічного. За Аристотелем музика є своєрядним інструментом, який лікує душу, формує ціннісно-моральні переживання, навчає радіти прекрасному, закладає основу характеру, сприяє фізичному розвитку.

       Переконання в тому, що музика втілює всю різноманітність душевних процесів та увесь спектр емоцій, а не відображує їх, як інші види мистецтв, сприяло формуванню особливого погляду на властивості ритму, темпу та ладу. Адже вплив різних ритмів і ладів на дорослого і дитину здатний створювати у них певний настрій, змінювати чуттєві переживання тощо. Так, скажімо, одні лади викликають відчуття спокою, а інші навпаки – збуджують, спонукають до активних моторних дій. Натомість ритм організовує рухи частин тіда. У сукупності ритм, темп і лад здійснюють надзвичайний вплив на дитину, спонукаючи її виражати свої переживання за допомогою рухів тіла, тобто у найбільш простий та доступний для неї спосіб

       У ХХ столітті виникла низка методик музичного виховання, в центрі яких були різні форми та види рухів. І це стало невипадково, оскільки вчені помітили, що мозкова діяльність дитини під час рухів активізується, новий матеріал засвоюється нею краще, та й у цілому процес навчання стає захопливим та легким. Тому, сприймаючи музику у русі, дитина глибше відчуває свою єдність з нею, і , як наслідок:

v  внутрішній світ дитини збагачується, стає складнішим;

v  у дитини розвиваються естетичний смак, відчуття краси та гармонії;

v  виникає нестерпне бажання творчо виявити себе.

   Відомо, що одним із перших, хто заснував свою педагогічну методику на ідеї синтезу руху та музики, був Еміль Жак-Далькроз – засновник школи ритмічної гімнастики. Його ідеї були підхоплені й іншими педагогами-музикантами, зокрема Карлом Орфом.

    Пізніше його послідовники сформували тезу, що саме з музично-рухового навчання, а не співів, має розпочинатися музичне виховання дитини, оскільки ритмічні рухи для неї є не лише природніми, а й зрозумілими. Отже, володіючи певними моторними навичками, дитина одразу може застосовувати їх на заняттях, активно включатися у навчально-виховний процес без тривалої стадії підготовкию.

    Рекомендую батькам вдома пропонувати дітям ігрові вправи, які розвивають швидкість та гнучкість психомоторних реакцій дитини. Це  такі вправи, як «Біжи – замри» (під бадьору музику бігати, галасувати, під повільну музику – затихати та завмирати на місці), «Керуємо авто» (на зелений колір та веселу музику керувати уявним авто, на червоний колір – зупинятися).

              Займайтися зі своїми дітьми і вони будуть вдячні вам!

 Рух пальців і кистей рук дитини мають на її розвиток особливий вплив. Як ви пам’ятаєте, у немовлятка кисті завжди стиснуті в кулачки, і якщо дорослий вкладає свої вказівні пальці в його долоні, дитина їх міцно стискає.Значення хапального рефлексу дуже велике і полягає воно у здатності дитини не випускати з рук той чи інший предмет. Цей рефлекс перетворюється в уміння хапати і відпускати.

     Про вплив мануальних (ручних) дій на розвиток мозку було відомо ще в II столітті до нашої ери  у Китаї. У цій країні поширені вправи долонь з кам’яними і металевими кульками. Популярність цих занять пояснюється Їх оздоровчим і тонізуючим ефектом, що вони справляють на організм. Регулярні вправи з кульками поліпшують пам’ять, розумові здібності дитини, усувають її емоційну напругу, поліпшують діяльність серцево-судинної і травної систем, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус. У Японії широко використовують вправи для долонь і пальців з грецькими горіхами.

      Фахівці стверджують, що ігри за участю рук і пальців (на зразок нашої «Сороки – ворони» тощо) сприяють гармонійному розвитку тіла і розуму, підтримують у належному стані мозкові системи. Фахівцями нашої народної педагогіки створені дитячі ігри, забавлянки  – «Ладушки, ладусі», «Сорока – ворона», «Куй, куй чобіток», «Іде коза рогата» та інші, їх значення досі недостатньо осмислено дорослими. Переважна більшість батьків вважають, що ці ігрові заняття лише розважають, а не, скажімо, розвивають, оздоровлюють. Насправді ж дослідження вітчизняних фізіологів підтверджують зв’язок розвитку рук із розвитком мозку.

       Праці видатних фізіологів довели вплив маніпуляції рук на функції вищої нервової діяльності, розвитку мовлення. Прості рухи рук допомагають прибрати напругу не лише із самих рук, але й з губ, знімають розумову втому. Вони здатні поліпшити вимову багатьох звуків, а значить — розвивати мову дитини. Дослідник М. М. Кольцова у своїй праці вказує, що кожен палець руки має доволі широке представництво в корі великих півкуль мозку. Розвиток тонких рухів пальців рук передує появі артикуляції складів. Завдяки розвитку пальців у мозку формується проекція «схеми людського тіла», а мовленнєві реакції перебувають в прямій залежності від тренованості пальців.

      Знайомство з пальчиковою гімнастикою та пальчиковими іграми слід розпочинати із самого раннього дитинства. Їх можна проводити з музикою. Музичні пальчикові ігри розвивають дрібну моторику рук, мову, музичний слух, почуття ритму, допомагають майбутнім школярам оволодіти навичками письма. Враховуючи оздоровчий вплив на організм кожного з пальців, допомагайте дитині координовано і спритно маніпулювати пальчиками.

            «Гра з машиною»

Дорослий пропонує дитині погратися з машиною. Дитина возить її і гуде: «Бі – бі – бі!». Тоді дорослий дає малюку різні за величиною машини, пропонуючи показати як гуде велика і маленька машини, повторює найкращі співвідношення звуків, які відрізняються за висотою.

«Гра з пташкою»

Дитині пропонують іграшкові пташки різні за розмірами. Дорослий просить показати, як співає кожна пташка на склад «ку–ку» (так, щоб звучання змінювалося за висотою, відповідно величині іграшки).

«Гра з коником»

Дорослий просить дитину показати, як скаче маленька конячка, промовляючи «цок–цок» в різному темпі і ритмі. Дати пояснення: конячка спочатку скаче швидко (поспішає), а потім повільно (втомилася).

«Колискова ляльці»

Дорослий пропонує дитині поколихати ляльку, наспівуючи їй колискову на склад «баю». Сам слухає і підспівує, закріплюючи створену дитиною інтонацію. Бажано включити або заспівати ніжну колискову. Зверніть увагу дитини на те, які ніжна та спокійна мелодія у колискової. Під цю мелодію засинають не тільки дітки, а і ляльки, пташки, тваринки. Колискова – це мамина пісенька перед сном.

          Запропоновані ігри є першочерговим кроком у формуванні музично–творчих здібностей дитини. На цьому етапі ставиться мета: розвивати у дітей орієнтацію в різних якостях музичного звуку через гру, де дитина комбінує музикальні звуки, які відрізняються за висотою, тривалістю, динамікою.

          Форми роботи батьків з дітьми для активізації музичних здібностей.

1. Попроситидитину заспівати самостійно, знаходячи то високі інтонації (співає маленька зозуля, нявкає кошенятко), то більш низькі (співає велика зозуля, киця ).
2. Співати своє ім’я (та другі імена) на двох звуках, передаючи різні інтонації.
3. Вести співочу перекличку. Дорослий співає: «Аня, де ти?». Дитина відповідає: «Я тут». Потім почергово змінюються, придумуються нові інтонації.
4. Імпровізувати мотив з двох–трьох звуків на склади «ля–ля», дорослийтадитина придумують свій мотив. Йде змагання: хто більше придумує поспівок.
5. Закінчи мелодіюабопридумай свою пісеньку на вірш,який подобається.

«Танець троянди» (для дітей 5 – 6 років)

Запропонуйте дитині гру. Під красиву мелодію (грамзапису чи власний спів) виконати танець тендітної квітки – троянди. Дитина сама придумує до нього рухи. Раптово музика зникає. Це порив північного вітру (заморозив прекрасну троянду). Дитина завмирає у любій, придуманій нею позі. Чим краще уява, тим цікавіші рухи танцю і поза замерзлої троянди.

«Хто краще?» (для дітей 5 – 6 років)

Гра розвиває уяву і творчість у рухах.

Запропонуйте дитині придумати танець під знайому музику. Це може бути сучасний шлягер або щось мелодійне і спокійне. Характер рухів повинен відповідати музиці, що звучить. Позмагайтеся з дитиною: чий танок буде досконалішим, чії рухи будуть цікавіші і виразніші.

 

         Музично-ігрова діяльність доступна всім дітям. Залучення дітей до музично-ігрової діяльності, а не лише до сприймання музики, дуже корисне для їх загального художнього розвитку, відповідає природним потребам і можливостям дітей.

        Під час музичної гри формується художня культура дітей, їхня здатність оцінювати явища навколишнього середовища, виховується естетичний смак, збагачується світовідчуття – розвиваються асоціативна уява, сенсорна, емоційна, інтелектуальна сфера дитини, творчі здібності, які дають можливість створювати красу самостійно.

       Музична гра є формою творчості. Це невичерпне джерело вражень, думок, емоцій, дій, запитань, пошуків способів розв’язання різних проблем. Завдяки музичній грі у батьків та вихователів виникають необмежені можливості у створені умов для прояву та розвитку творчих навиків дитини, і тому така гра ніколи не перетвориться на іграшку з вичерпаним потенціалом. Навіть при наявності всановлених правил, норм, певній регламентованості ігрових дій кожна музична гра надає дітям змогу бути творцями, зокрема естетичних цінностей, отримувати задоволення від власних духовних сил, створювати нову естетичну реальність, частиною якої є вони самі. Таким чином забезпечується єдність самопізнання (дослідження власного духовного світу через музику), самовираження (реалізація етико-естетичних ідеалів) і самоствердження (заява через мистецтво про себе як про особистість, про багатство своїх почуттві та силу творчой енергії) дітей.

        Музична гра дає можливість дитині відчувати світ серцем, пізнавати його розумом.

        Музична гра може бути однією з форм організації навчання, методом набування та закріплення знань, засобом виховання морально-вольових якостей дитини.

        Рекомендую батькам пригадати, або вивчити та грати з дітьми в такі музичні ігри, як «Подоляночка», «Диби, диби, ди!», «Ой, Василю, товаришу!», «Садівник і козенята», «Впізнай за голосом», «Гуси-лебеді» тощо.

        Приємного проводження часу з вашими дітьми!

   

         Шлях людини у світ прекрасного розпочинається дуже рано. дитина вже з перших років життя несвідомо тягнеться до всього яскравого та привабливого, радіє, коли бачить блискучі іграшки, барвисті квіти та предмети. Все це викликає в ній почуття задоволення. Слово «гарно» рано входить у свідомість малюка. Вже на першому році життя вони чують мамину пісню, казку, розглядають яскраві малюнки в книжечках. І це стає джерелом їхніх радісних переживань.

       До вибору художніх творів для малят слід підходити обережно, розважливо, з огляду на виховне значення сюжету. Мова казки повинна бути народною. Щодо виявлення дітьми своїх емоцій, то, звісно, вони будуть відповідати їхньому вікові і мусять бути цілком вільними.

        Естетичне сприймання дійсності дітьми раннього віку має свої особливості. Основою є чуттєва форма речей – їх колір, форма, звук. Все це відіграє велику роль у розвитку естетичного сприйняття сенсорної культури.

        В перші роки життя дитина погано реагує на естетичніі враження, її вабить лише яскравий колір. Але з часом малюк все більше починає відчувати безпосередню красу і висловлює свої особисті нахили.

        Та є такі відтінки почуттів, які повніше й глибше можна виразити музикою. Музика загострює емоційну чуттєвість. Вона необхідна дитині. Дитинство неможливе без музики так саме, як неможливе без гри та казки. Взагалі музика, розуміння музичних творів дає людині багато насолоди та приємних моментів, освітлює життя.

        Музичні заняття тішать дітей, спонукають їх до активності, дають яскраві художні та музичні враження, розвивають здатність глибше сприймати красу музики.

        Адже музика, слово та рухи – тріада важливих складових для виховання успішної, впевненої у собі особистості із розвиненою творчою фантазією та бездоганним мовленням, блискучою манерою спілкування.

      Музика, особливо спів, поліпшує мовлення дітей. Співаючи, діти змушені протяжно вимовляти слова, що формує чітку вимову, сприяє правильному засвоєнню слів. Крім того, слова в пісні підпорядковані певному ритму, що також допомагає вимові важких звуків і складів.

Тож з цього робимо висновок, що постійне використання художнього слова та музики  сприяє розвитку мовлення дитини, збагаченню її мови зразками народної мудрості, знайомить дитину з усім, що її оточує, сіє в душу добро, виховує повагу й любов до рідної мови.

 

        Талант – це вроджені якості, особливі природні здібності. Обдарований – те саме, що й талановитий. Здібності – природна обдарованість, талановитість. Геній – вища творча здатність.

       Дослідниками психології і педагогіки вже не раз було доведено, чим молодша людина, тим вона універсальніша за своїми можливостями. Маленька дитина, з одного боку, ще  може все. Вона не розвинула одні сторони своєї психіки, одні групи здібностей за рахунок інших і не поставила собі кордону з власних досягнень, як це буває з нами, дорослими. Зрозуміло, що в просторі і часі одного людського життя, ніхто не може «стати всім», але в сприятливих умовах багато дітей можуть успішно проявити себе в різних видах творчості. Для дитячого віку характерна креативність – прагнення до творчості.

      Природа щедро нагородила людину. Вона дала їй все для того, щоб бачити, відчувати навколишній світ. Вона дозволила їй почути все різномаїття існуючих навколо звуків. прислухаючись до власного голосу, голосів птахів і тварин, таємничого шелесту лісу і завиванню вітру, дитина вчиться розрізняти інтонацію, висоту та тривалість звуків. З необхідності та вміння чути народжувалася музикальність.

      Дуже часто ми чуємо: «Мабуть, моя дитина пішла в батька, в неї зовсім немає музичного слуху». Досить поширена формула визначення причини відсутності здібностей у сина чи доньки. Однак насправді все інакше. Якби походження було визначальним чинником у формуванні здібностей, то тоді б діти, покоління за поколінням, успадковували професії батьків. Але життя набагато цікавіше і не такі вже й рідкісні випадки, коли дитина вченого стає музикантом, а лікаря – письменником. І пояснюється це оточенням, в якому росте малюк, його власним досвідом, які визначають в майбутньому і здібності, і характер людини. І якщо син музиканта вибирає ту ж професію, що й його батько, то причина насамперед у тому, що виховувся він в атмосфері музики, з перших днів появи на світ він був занурений у світ чарівних звуків.

      Одже, кожен від природи музикальний. Оточуюче середовище виховує і живить особистість. Якщо для музичного розвитку дитини з самого народження створюються необхідні умови, то це великий товчок для формування її музикальності.

    Тому запам’ятайте, не талановитих дітей не буває!

      Успішність освітнього процесу великою мірою залежить від ступеня реалізації вимоги Базової програми щодо його інтегрованого характеру. Йдеться про таку інтеграцію пізнавального матеріалу, видів дитячої діяльності, педагогічних впливів, яка гармонізує розвиток дитини, полегшує їй освоєння нового. Одним із сильних засобів впливу є музика, що має величезний потенціал у розвиткові психічних функцій та інтелектуальних здібностей.

   Вплив музики на мозок дитини

Будь-який сучасний педагог розповість про величезний вплив музики на розвиток дитини. Але всі його висловлювання, зазвичай, будуть обмежені сферою музично-естетичного виховання, і про роль музики у психічному й інтелектуальному розвитку дитини навряд чи почуєш. А коли й пощастить — то без чітких уявлень про механізми цього впливу і можливість його використання у повсякденній практиці роботи з дитиною. Тож розглянемо хоча б у загальних рисах природу впливу музики на психіку дитини.

Музика — феноменальне явище, яке надає нам великі можливості ще й для того, щоб навчати дітей основ наук. Встановлено – ритм і висота музичного звука впливають на роботу лівої півкулі, а тембр і мелодія — на роботу правої. Це означає, що музика сприймається нами завдяки інтеграції процесів в обох півкулях, посиленню міжцентральної і міжпівкульної взаємодії. Причому сприйняття музики може відбуватися на свідомому і на підсвідомому рівнях.

У дитини права півкуля мозку розвивається швидше, ніж ліва, тому більше впливає на розвиток психічних процесів. Для дошкільнят характерні мимовільність поведінки, підвищена емоційність, їхня пізнавальна діяльність більш безпосередня, цілісна, образна. Система навчання дошкільнят, що склалася за функціонування попередніх програм, не враховує цих особливостей і орієнтована на сприйняття лівою півкулею, що призводить до надмірного стимулювання її функцій, які малятам ще не властиві, й водночас гальмуються функції правої півкулі. Відомо також, що лівопівкульний акцент в освітній роботі спричиняє порушення міжпівкульної взаємодії та виникнення неврозів.

Цю проблему можна розв’язати використовуючи на заняттях та в організованій діяльності дошкільнят музику, оскільки музичний фон, музичні ігри та вправи стимулюють роботу обох півкуль головного мозку водночас, адже процес переробки поданої музичної інформації відбувається і в лівій, і в правій півкулях.

Крім того, велике значення має соціалізуюча сила ритму, яка виявляється у групових діях дітей, допомагаючи їм розпочинати і завершувати діяльність одночасно.

        Люди давно помітили багатогранний вплив мистецтва на життя та здоров’я, тож неодноразово зверталися до нього у найскрутніших ситуаціях. І мистецтво допомагало їм, повертало сили та душевну рівновагу. Такі можливості мистецтва не випадковість — вони лежать у самій його природі. Можливо, мистецтво й було створено для того, щоб не тільки приносити людині естетичну радість, а й допомагати їй, захищати від усього того, що заважає по-справжньому жити.

     

   НА ЧОМУ Ж ЗАСНОВАНА ТАКА ВЕЛИЧ МИС­ТЕЦТВА? ПОРЯД ІЗ ЗАГАЛЬНОВІДОМИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ, СЛІД ЗГАДАТИ ЙОГО ЗДІБ­НІСТЬ ПОРОДЖУВАТИ ОСОБЛИВЕ ПСИХО-ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПОЛЕ, ЩО ТРАНСЛЮЄ ПОЗИ­ТИВНУ ЕНЕРГІЮ ТВОРЦІВ СЛУХАЧАМ І ГЛЯ­ДАЧАМ. ЦЯ ЕНЕРГЕТИКА ЗДАТНА ЗЦІЛИТИ ЛЮДИНУ ТА ПОВЕРНУТИ ДО ЖИТТЯ, СТИ­МУЛЮВАТИ ЇЇ ІНТЕЛЕКТ І ЧИНИТИ ПСИХО­ЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ, ВСЕЛЯТИ НАДІЮ ТА ЗМІЦНЮВАТИ ВПЕВНЕНІСТЬ.

        КОЖЕН ВИД МИСТЕЦТВА ДІЄ НА ЛЮ­ДИНУ ПО-РІЗНОМУ. СЬОГОДНІ ПОГОВОРИ­МО ПРО МУЗИКУ. ПРО ЇЇ СУТНІСТЬ ГОВОРИВ П. ЧАЙКОВСЬКИЙ: «МЕТА МУЗИКИ — ЗБУ­ДИТИ ДУХОВНЕ ХВИЛЮВАННЯ. ЖОДНЕ ІН­ШЕ МИСТЕЦТВО НЕ ПРОБУДЖУЄ НАСТІЛЬ­КИ ПІДВИЩЕНИМ ЧИНОМ БЛАГОРОДНІ ПОЧУТТЯ В СЕРЦІ ЛЮДИНИ».

       УЧЕНІ ПРОВЕЛИ ДОСЛІДЖЕННЯ, ЯКІ СВІДЧАТЬ, ЩО ТВОРИ Й. БА­ХА ПРОЯСНЮЮТЬ МОЗОК, А МУЗИКА В. МОЦАРТА ЩЕ Й РОЗВИ­ВАЄ РОЗУМОВІ ЗДІБНОСТІ. КРІМ ЦЬОГО, СТИМУЛЮЄ ТВОРЧЕ МИСЛЕННЯ І ПОМАГАЄ ГЕНЕРУВАТИ НОВІ ІДЕЇ МУЗИКА О. СКРЯБІНА, Ф. ШОПЕНА, С. ПРОКОФ’ЄВА. ДО РЕЧІ, ФОРТЕПІАННА МУЗИКА С. ПРОКОФ’ЄВА НАЛАШТОВУЄ НА ВИСОКОІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ЛАД, У ГОЛОВУ ПРИХОДЯТЬ НЕСПОДІВАНІ ІДЕЇ, НАВВТЬ ПОВ’ЯЗАНІ З КОСМОСОМ. ПРОСЛУХОВУВАННЯ У ВЕЛИКОМУ ОБСЯЗІ МУЗИКИ Ф. ШОПЕНА ЗНА­ЧНО ЗБІЛЬШУЄ ГНУЧКІСТЬ МИСЛЕННЯ. НІМЕЦЬКІ ФАХІВЦІ РАДЯТЬ ЗРАНКУ СЛУХАТИ ТВОРИ В. МОЦАРТА, Ф. ГАЙДНА АБО А. ВІВАЛЬДІ. ЯКЩО ВИ МАЛО ЗНАЙОМІ З КЛАСИКОЮ, ПОЧНІТЬ СВІЙ ДЕНЬ З Е. ПРЕСЛІ «JAILHOUSE». А ОСЬ ПРАСУВАТИ БІЛИЗНУ АБО РОБИТИ ХАТНЮ РОБОТУ СПРОБУЙТЕ ПІД ЛЕГКІ Й ДИНАМІЧНІ КОМПОЗИЦІЇ ДАЙАНИ РОСС, ПРИБИРАТИ В ОСЕЛІ— ПІД ШВИДКИЙ РИТМ, НАПРИКЛАД, «ТАНЦЮ ІЗ ША­БЛЯМИ» А. ХАЧАТУРЯНА. ЦІКАВО, ЩО ЦЕЙ ТВІР НА­ДАЄ ЛЮДИНІ ТВОРЧИЙ ІМПУЛЬС І НАВІТЬ ЗДАТНИЙ ПІДВИЩУВАТИ СЕКСУАЛЬНИЙ ТОНУС. У ЦЬОМУ ДУСІ Й ГАРНА МУЗИКА ДЖ. ГЕРШВІНА.

УЧЕНІ БАГАТЬОХ КРАЇН ПРОПОНУЮТЬ НАМ НЕ­ВЕЛИЧКУ «МУЗИЧНУ АПТЕЧКУ»:

1. ЗНЯТИ СТРЕС ДОПОМОЖЕ РОМАНТИЧНА МУ­ЗИКА Ф. ШУБЕРТА, Р. ШУМАНА, П. ЧАЙКОВСЬКОГО, Ф. ЛІСТА.

2. ВТІШАЮТЬ, ЗАСПОКОЮЮТЬ, НАПОВ­НЮЮТЬ МУЖНІСТЮ ТВОРИ Л. БЕТХОВЕНА.

3. ДОПОМАГАЮТЬ ВІД АЛКОГОЛІЗМУ Й КУРІННЯ РАЗОМ В ГІПНОЗОМ І ГОЛКОРЕФЛЕКСОТЕРАПІЄЮ «АВЕ МАРІЯ» Ф. ШУ­БЕРТА, «МІСЯЧНА СОНАТА» Л. БЕТХОВЕНА, «ЛЕБІДЬ» К. СЕН-САНСА, «МЕТЕЛИЦЯ» Г. СВИРИДОВА.

4. ЛІКУЄ ВІД НЕВРОЗІВ І РОЗДРАТОВАНОСТІ БАДЬОРА МУ­ЗИКА П. ЧАЙКОВСЬКОГО, О. ПАХМУТОВОЇ І М. ТАРИВЕРДІЄВА.

5. ВИРАЗКА ШЛУНКУ Й ДВАНАДЦЯТИПЕРСТНОЇ КИШКИ ЗНИ­КАЄ ЗАВДЯКИ ПРОСЛУХОВУВАННЮ «ВАЛЬСУ КВІТІВ» З БАЛЕТУ П. ЧАЙКОВСЬКОГО «СПЛЯЧА КРАСУНЯ» І МЕЛОДІЙНОЇ МУЗИВИ В. МОЦАРТА.

6. ЯКЩО ВИ ВТОМИЛИСЯ, СЛУХАЙТЕ МУЗИКУ ЛУЇ АРМСТРОН­ГА, ДЮКА ЕЛЛІНГТОНА, ЕЛВІСА ПРЕСЛІ.

7. У РАЗІ СИНДРОМУ ХРОНІЧНОЇ ВТОМИ СЛУХАЙТЕ «РА­НОК» Е. ГРІГА, «СВІТАНОК НАД МОСКВОЮ-РІКОЮ» (ФРАГМЕНТ З ОПЕРИ М. МУСОРГСЬКОГО «ХОВАНЩИНА»), РОМАНС «ВЕ­ЧІРНІЙ ДЗВІН», МОТИВ ПІСНІ «РОСІЙСЬКЕ ПОЛЕ», «ПОРИ РОКУ» П. ЧАЙКОВСЬКОГО, МУЗИКУ Й. БРАМСА.

8. ПОВНЕ РОЗСЛАБЛЕННЯ ВИ МОЖЕТЕ ОТРИМАТИ ВІД «ВАЛЬСУ» Д. ШОСТАКОВИЧА ЗІ СТАРОГО КІНОФІЛЬМУ «ОВІД», ОРКЕСТРУ Ф. ПУРСЕЛЯ, МЕЛОДІЇ Ф. ЛЕЯ З КІНОФІЛЬМУ «ЧОЛО­ВІК ТА ЖІНКА»,

 РОМАНСУ Г.СВИРИДОВА З МУЗИЧНИХ ІЛЮСТРА­ЦІЙ ДО ПОВІСТІ О. ПУШКІНА «МЕТЕЛИЦЯ».

9. НОРМАЛІЗУЄ КРОВ’ЯНИЙ ТИСК І СЕРЦЕВУ ДІЯЛЬНІСТЬ «ВЕСІЛЬНИЙ МАРШ» Ф. МЕНДЕЛЬСОНА.

10. ЗАСПОКОЯТЬ У ГНІВІ «КАРТИНКИ З ВИСТАВКИ» М. МУ­СОРГСЬКОГО.

11. ПОЗБАВЛЯЄ ГОЛОВНОГО БІЛЮ І МІГРЕНІ ПРОСЛУХО-ВУВАННЯ ВІДОМОГО «ПОЛОНЕЗУ» М. ОГІНСЬКОГО, МЕЛОДІЙ К. ГЛЮКА, «ГУМОРЕСОК» А. ДВОРЖАКА, «ВЕСНЯНОЇ ПІСНІ» Ф. МЕНДЕЛЬСОНА, МУЗИКИ ДЖ. ГЕРШВІНА.

12. НОРМАЛІЗУЄ СОН І РОБОТУ МОЗКУ СЮЇТА «ПЕР ГЮНТ» Е. ГРІГА.

13. ВІД ДЕПРЕСІЇ ДОПОМАГАЄ «ХАБАНЕРА» З ОПЕРИ Ж. БІ-ЗЕ «КАРМЕН», «ТУРЕЦЬКЕ РОНДО» В. МОЦАРТА, «ТРІУМФАЛЬ­НИЙ МАРШ» З ОПЕРИ «АЇДА» ДЖ. ВЕРДІ, А ОСЬ НОКТЮРНИ Ф. ШОПЕНА МОЖУТЬ ВИКЛИКАТИ ДЕПРЕСІЮ.

14. ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ АПЕТИТУ РЕКОМЕНДУЮТЬ СЛУХАТИ МУЗИКУ «БІТЛЗ» І ФОРТЕПІАННІ КОНЦЕРТИ Ф. ЛІСТА.

15. ЗМІЦНЮЮТЬ ІМУННУ СИСТЕМУ ЛЮДИНИ, ЗА ВЕРСІЄЮ МУ-ЗИКОТЕРАПЕВТІВ, СПІВАННЯ ХОРОМ «РЕКВІЄМУ» В. МОЦАРТА.

16. ТОНІЗУЄ ПОЛОНЕЗ М. ОГІНСЬКОГО, «ЧАРДАШ» В. МОН-ТІ, МУЗИКА З КІНОФІЛЬМУ «ШЕРБУРГСЬКІ ПАРАСОЛЬКИ» М. ЛЕ­ГРАНА І ХОРОШИЙ ДЖАЗ АБО РОК-Н-РОЛ.

       МЕДИКИ, ДОСЛІДЖУЮЧИ МОЖЛИВОСТІ МУЗИКОТЕРАПІЇ, ЗА­ЗНАЧАЮТЬ, ЩО МУЗИКА ДІЄ ВИБІРКОВО,  ЗАЛЕЖНО НЕ ТІЛЬ­КИ ВІД ЇЇ ХАРАКТЕРУ, А Й ВІД ІНСТРУМЕНТА, НА ЯКОМУ ЇЇ ВИ­КОНУЮТЬ. ТАКІ СТАРОВИННІ ІНСТРУМЕНТИ, ЯК ОРГАН, ФЛЕЙТА, СКРИПКА, ДУЖЕ ГАРНО ДІЮТЬ НА МОЗОК ЛЮДИНИ. МАБУТЬ, НЕ ВИПАДКОВО, СКРИПКА — НАЙУЛЮБЛЕНІШИЙ ІНСТРУМЕНТ ІНТЕ­ЛЕКТУАЛІВ, ЗОКРЕМА ВІДОМОГО ВЧЕНОГО А. ЕЙНШТЕЙНА, ЛІТЕ­РАТУРНОГО ГЕРОЯ ШЕРЛОКА ХОЛМСА ТА ІНШИХ.

       ВИВЧАЮЧИ ВПЛИВ МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ НА ЛЮДИ­НУ, ВЧЕНІ ДІЙШЛИ ВИСНОВКУ, ЩО НАЙСИЛЬНІШЕ НА ЛЮДИНУ ВПЛИВАЄ ОРГАННА МУЗИКА: ВОНА ПРИВОДИТЬ УСІ МОЗКОВІ СТРУКТУРИ В СТАН РЕЗОНАНСУ. КРІМ ТОГО:

1. ПЕЧІНКА ПОЗИТИВНО РЕАГУЄ НА ДЕРЕВ’ЯНІ ДУХОВІ ІН­СТРУМЕНТИ — ГОБОЙ, КЛАРНЕТ.

2. РОБОТУ КРОВОНОСНИХ СУДИН ПОЛІПШУЄ КЛАРНЕТ.

3. ЗА НАЯВНОСТІ СЕРЦЕВИХ ХВОРОБ НАЙБІЛЬШ ЕФЕКТИВ­НИМИ Є СТРУННІ (СКРИПКА, ВІОЛОНЧЕЛЬ).

4. НА ЛЕГЕНІ ТА БРОНХИ ПОЗИТИВНО ВПЛИВАЄ ФЛЕЙТА.

5. У РАЗІ РАДИКУЛІТІВ І НЕВРИТІВ ДУЖЕ ЕФЕКТИВНА ТРУБА (САМЕ ЗА ЦИХ НЕДУГІВ ГРУ НА НІЙ ЗАСТОСОВУВАВ ЗНАМЕНИ­ТИЙ АНТИЧНИЙ ЛІКАР ЕСКУЛАП).

6. НА СЕЧОСТАТЕВУ СИСТЕМУ ПОЗИТИВНО ВПЛИВАЄ ЗВУК САКСОФОНА.

         ЩОБ ПРАВИЛЬНО ДІБРАТИ МУЗИЧНО-ТЕРАПЕВТИЧНИЙ ЗА­СІБ, ВАЖЛИВО ЗНАТИ УЛЮБЛЕНИЙ ЖАНР, ЯКИЙ НАЙБІЛЬШ ПО­ДОБАЄТЬСЯ І ЗРОЗУМІЛИЙ: ФОЛЬКЛОРНА, ПОПУЛЯРНА, ЕСТРАД­НА, ДЖАЗОВА, КАМЕРНА, ОПЕРНА, СИМФОНІЧНА МУЗИКА. ЄДИНЕ, З ЧИМ ТРЕБА БУТИ ОБЕРЕЖНИМИ, ТАК ЦЕ РОК. ВИЯВ­ЛЯЄТЬСЯ, ПРОСЛУХОВУВАННЯ І ВИКОНАННЯ ТЯЖКОГО РОКУ РУЙ­НУЄ ОРГАНІЗМ. ПРОСЛУХОВУВАННЯ ТАКОЇ МУЗИКИ ВИКЛИКАЄ ВИДІЛЕННЯ ТАК ЗВАНИХ СТРЕС-ГОРМОНІВ, ЯКІ ЗНИЩУЮТЬ ЗНА­ЧНУ ЧАСТИНУ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО ЗБЕРІГАЛАСЯ В МОЗКУ. ПОДІБНУ МУЗИКУ ФАХІВЦІ НАЗИВАЮТЬ «МУЗИКОЮ-ВБИВЦЕЮ».

       ОТЖЕ, СЛУХАЙТЕ КЛАСИКУ! ВОНА НАГАДАЄ ПРО ЛЮБОВ І ПІДТРИМАЄ В БІДІ, НАВЧИТЬ ЗАХОПЛЮВАТИСЯ КРАСОЮ ЛЮД­СЬКОЇ ДУШІ І ВЕЛИЧЧЮ ПРИРОДИ, ВІДКРИЄ НЕВІДОМІ СТОРО­НИ МОГУТНЬОГО СВІТУ МИСТЕЦТВА, ЩО ПРИНОСИТЬ РАДІСТЬ, ЗДОРОВ’Я І НАСОЛОДУ.

       МУЗИКА ДОПОМАГАЄ РОЗВИВАТИ І ВИХОВУВАТИ ДІТЕЙ. ЯК СТВЕРДЖУЮТЬ ЧИСЛЕННІ ДОСЛІДЖЕННЯ, ПРОСЛУХОВУВАННЯ МУЗИКИ ЗНАЧНО ПОКРАЩУЄ ФУНКЦІЇ МОВЛЕННЯ В ДОШКІЛЬ­НЯТ, СПРИЯЄ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЮ КЛЮЧОВИХ ФРАЗ І ЗАГАЛОМ ПОЛЕГШУЄ ЗАСВОЄННЯ ІНФОРМАЦІЇ ДІТЬМИ.

АМЕРИКАНСЬКІ ДОСЛІДНИКИ ДІЙШЛИ ВИСНОВКУ, ЩО МОЗОК ЛЮДИНИ З МОМЕНТУ НАРОДЖЕННЯ ЗДАТНИЙ СПРИЙМАТИ МУ­ЗИКУ І, МОЖЛИВО, ВОНА Є СВОГО РОДУ ПЕРШОМОВОЮ АБО АР­ХАЇЧНОЮ ФОРМОЮ МИСЛЕННЯ.

       СПРИЙНЯТТЯ МУЗИКИ МОЖЕ БУТИ АКТИВНИМ (СВІДОМИМ) АБО ПАСИВНИМ (НЕСВІДОМИМ). ПРИ ЦЬОМУ ДОВЕДЕНО, ЩО НАВІТЬ НЕСВІДОМЕ СПРИЙНЯТТЯ МУЗИКИ ПОЗИТИВНО ВПЛИ­ВАЄ НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ.

      Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює,  розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії).
У зв’язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти.
Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитину) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливим, розгальмованих дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.
Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги.

      Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти перед  засинанням дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м’яку музику і попросіть його закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина його тіла.
Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому – заподіює людині шкоди.
Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наш внутрішній стан, наші думки, ставлення до світу виливаються в зміст промови і в її інтонаційне забарвлення. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічному стані слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос  породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошена спокійним, м’яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю його бажання.

         Дошкільний етап розвитку людини є особливо важливим етапом формування особистості. Дитинство – це справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. Крім того, останнім часом все більшої актуальності набуває питання збереження психічного та емоційного здоров’я дітей. Медики стверджують, що в умовах сьогодення багато дитячих хвороб пов’язано з нестачею в їхньому житті благодатних звуків, які так необхідні  для повноцінного фізичного та інтелектуального розвитку дітей.

        Дитячий ранок у дошкільному закладі сприймають як захід, на якому діти мають змогу розважитися, пізнати щось нове і цікаве, а також показати усі свої знання та вміння. Утім, цей захід може виконувати не лише розважальну та дидактичну, а й лікувально-терапевтичну функцію.

        Становлення жанру дитячого ранку розпочалося на початку ХІХ століття. Саме тоді виникло особливе ставлення до феномену дитинства. Зокрема, була започаткована традиція створення музики для дітей іпро дітей, виник такий музичний феномен, як дитяча опера.

        Окрім того, підвищена увага до феномену дитинства проявилася й в освітньому плані. Так, у середині ХІХ століття у Німеччині за ініціативи Фрідріха Фрьобеля виникли одні з перших у світі дитячі садки. І до кінця століття такі дитячі садки з’явилися у багатьох країнах Європи, зокрема й в Україні. У ці роки відбулося становлення методологічної бази. Так, у Росії стали видавати спеціалізований журнал «Детский сад». Окрім того, з’явилися театри юного глядача та лялькові театри для дітей. Із виникненням у ХХ столітті телеспектаклів, дитячих фільмів, мультфільмів, комп’ютерних ігор почалася нова виховно-розважальна ера.

        Дитячий ранок у терапевтичному аспекті – це синтетичний жанр, засоби виразності якого активізують усі види дитячого мислення – зримими образами, звуками і почуттями. Отже, у дитячому музичному ранку можна виокремити такі арт-терапевтичні компоненти:

v музикотерапія (зокрема вокалотерапія, корекційна лікувальна ритміка хореотерапія);

v казко терапія;

v образно-рольова драмо терапія.

      На дитячому ранку найбільший вплив на психіку дитини-слухача має музика, навіть абстрааговано відокремлена від його сюжетної канви. При цьому музичний діапазон емоцій має бути співзвучним емоційно-психологічному розвитку дитини.

     Діти віком 3-6 років освоюють диференціацію «Я – інші». Вони соціалізуються і роблять перші самостійні кроки. На цьому етапі їм необхідна активна підтримка дорослих.

ЦІКАВО ЗНАТИ! Витоки жанру дитячого музичного ранку сягають своїм корінням ХV-XVI століть – у час побутування «шкільної драми». Її походження пов’язано зі статутами церковних і світських навчальних закладів, де обов’язковими були сценічні вистави. Мета цих вистав полягала у ліпшому засвоєнні учнями латини, а також осягненні ними біблійних оповідань і давньогрецьких міфів. Окрім того, взаємопроникнення театральної культури епохи Ренесансу та майданної культури карнавалів, ярмарків з ляльковими виставами також мало значний вплив на збагачення цієї традиції.

   Головне – участь малюка в цьому процесі. Так, наприклад напередодні Нового року запитайте в дитини, де в кімнаті поставити ялинку. Візьміть її із собою до магазину, щоб вибрати ялинкові прикраси, а ще ліпше – виготовте їх разом. І хай ці вироби будуть не такими досконалими, як хочеться вам, обов’язково повісьте їх на чільному місці – дитина повинна бачити результат своєї діяльності на ялинці, на вікні тощо. Цінуючи працю дитини, поважаючи її думку, ви піднімаєте само­оцінку малюка, вчите власним прикладом поважати вас. Залучіть дитину й до сервіровки столу (можна, наприклад, доручити розкладання виделок, серветок, безпечних предметів), нехай якусь дрібницю допоможе й на кухні (почистити варену картоплю, прикрасити торт тощо).

     Велике значення має чи співають батьки та родина на святі. Саме приклад батьків, їх відношення до музики, що увійшла в повсякденний ритм родинного свята створює атмосферу наслідування, прилучення до духовних джерел з малечку. Відомо, що після 6 років дитина вже не так щиро і відверто наслідує музичні нахили батьків і має свій естетичний смак. Як хочеться щоб він не був хибним, модним, а був гармонійним для дитини дошкільного віку, відповідав її психофізіологічним потребам і задовольняв позитивне налаштування психіки дитини дошкільного віку.

      Добре перед Великодніми святами відвідати з малюком церкву, показати ікону Ісуса Христа і пояснити, чому ми святкуємо Різдво, Пасху (звичайно, якщо родина сповідує духовні принципи).

      Які подарунки дарувати дитині? Подарунком не може бути светр, шапка, чобітки, – речі, котрі ви б все одно купили дитині. Не даруйте те, чого в малюка удосталь (наприклад, десяту машинку). Подарунок має захопити, приємно здивувати, принести радість синові чи доньці. Скажімо, купіть цікаву книгу, що в наш час батьки роблять рідко, відеокасету з улюбленим мультиплікаційним героєм тощо. Подаруйте річ, про яку мріяла дитина. Для цього за кілька місяців до свята поспостерігайте за своїм малюком. Можете прямо запитати, який би подарунок він хотів отримати. Запакуйте подарунки в різні коробочки: дарма що, вони будуть малесенькі, із недорогими речами, але обов’язково – гарно оформлені, яскраві. Не кладіть у кожен подарунок цукерки, щоб потім не довелося їх конфіскувати у дитини, хвилюючись за її здоров’я. Бо то не подарунок, якщо його забирають. Найліпше із солодощів покласти банан, хурму, яблуко, по цукерці кількох видів – стільки, щоб дитина не переїла і ви були спокійні.

      Складаючи плани щодо місця святкування Нового року, врахуйте бажання сина чи доньки. Зважте: щодня, коли ви на роботі, дитині бракує вашої уваги, тепла, елементарного спілкування з вами. І якщо ви ідете святкувати до друзів, залишивши малюка на бабусю, він не відчує смак справжнього свята: бо без вас воно нічим не відрізняється від буднів. До того ж дитина вважатиме: тато з мамою мене зрадили. Тож, не жертвуйте синівською любов’ю і відданістю. Запросіть друзів до себе або візьміть із собоюна гостину дитину. А якщо вашому малюку до трьох років, бажано зовсім відмовитися від великих галасливих компаній. Згадайте про те, що Різдво – родинне свято, тому, мабуть, варто його зустріч у колі рідних зробити сімейною традицією.

      Забудьте у святкову ніч про дитячий розпорядок – не вкладайте дитину силоміць у ліжко, коли вона не хоче спати, а хоче веселитися разом із вами (також ризикуйте виступити в дитячих очах зрадниками).

      Обов’язковим атрибутом дитячого свята має бути фонотека різдвяних, великодніх пісень. А що стосуються музичних українських пісень – вони повинні слухатися дитиною кожен день для формування основ як музикальності, так і закладення основ активного мовлення та формування фонематичного слуху.

      У передноворічні й різдвяні дні проводиться чимало громадських ранків, концертів, спектаклів для дітей, куди, на жаль, не всі батьки мають змогу повести своїх синів і доньок. Та в жодному разі не можна казати дитині, що у вас немає грошей: їй важко збагнути це. Створіть вдома таке свято, щоб малюк не сумував і не заздрив тим, хто побував на громадській ялинці, – із хлопавками, феєрверком, костюмами, масками (костюм зайчика не тільки для свята в дитсадку чи «великої» ялинки). І самі причепуріться – і тоді ваш малюк остаточно переконається, що настало чудове музичне свято, бо матуся і тато такі гарні!

      Щоб дитина виросла чуйною, милосердною, лагідною, щоб могла радіти від щирого серця, ми, дорослі – батьки та вихователі – повинні оточити її любов’ю.       Свято в житті дитини ― це той радісний і барвистий острівок у житті, до якого завжди прагнеш і який назавжди залишається з дітьми. Де свято ― там сміх і радість, щасливі хвилини, здійснення бажань. Такі події надовго запам’ятовуються дітям.

       У житті дитячого садочка свята посідають особливе місце. З великим нетерпінням діти чекають особисті бенефіси, розваги, конкурси. В святкових дійствах беруть участь усі наші вихованці ― адже немає не талановитих дітей. Для кожного маленького актора є своя роль. А найбільшими помічниками в організації свят є батьки наших дітей. На них лягає турбота по пошиттю костюмів, підготовці атрибутів, аксесуарів.

       Музика, як головний компонент свята, створює емоційний настрій. Так, весела, завзята, жартівлива музика на Новорічному святі налаштовує дітей на радісне очікування сюрпризів, ліричні мелодії, які лунають у день 8 Березня ― передають ніжні й теплі почуття. На випускному святі звучать нотки жалю, бо розлучатись завжди сумно. Але загальний настрій у всіх все рівно світлий і життєрадісний . Діти, беручи участь у святкових дійствах, природно сприймають мову музики, літератури, танцю. І це стає для них настільки природнім, як повсякденні справи та розмови. Свята відкривають у кожній дитині творчу, художню обдарованість, яка неодмінно сповнить її життя смислом, зробить її щасливою, захопленою та вільною.

     Виступ на публіку – це дуже відповідальна подія, напередодні якої діти часто бувають напруженими, розгубленими, надмірно збуджуваними, а інколи навіть наляканими.

      Як же налаштувати дитину

    перед виступом на публику?

     Насамперед безпосередньо перед виступом дітям потрібно розслабитися і заспокоїтися. Задля цього рекомендуємо зробити кілька повільних вправ на дихання, полежати на килимку із заплющеними очима, уявляючи чарівні образи природи або казкового світу, послухати спокійну музику тощо. У процесі такої своєрядної медитації потрібно налаштувати дітину на успіх, та у жодному разі не загострювати їхню увагу на важливості події, яка має відбутися за їхньої участі. Адже це може викликати у дитини надмірне хвилювання та порушити щойно отриману внутрішню рівновагу.

      Якщо ж ви помітили у своєї дитини м’язову напругу та певні негативні емоції, то можна запропонувати їй звільнитися від них під час рухових вправ. Наприклад, діти можуть трішечки побігати, пострибати, або ж зробити зарядку під улюблену веселу музику. У такий спосіб вони швидше позбудуться фізичної скутості, вивільнять власні страхи і хвилювання, отримають заряд бадьорості та гарного настрою.

      Корисно також ознайомити дітей із приміщенням, де вони виступатимуть. За кілька годин до виступу можна попросити дітей спокійно походити там, все уважно роздивитися, аби призвичаїтися до нового оформлення, декорацій, прикрас тощо. Нагадати дітям, де їм стояти під час співу або декламування віршика. Це надасть їм впевненості, емоційній та фізичній розкутості.

      Після виступу дітей на публіку, незалежно від того, як вони проявили себе – добре чи не дуже, – їх неодмінно треба похвалити. Це надасть дітям почуття впевненості та віру у власні сили, адже саме на таких виступах вони отримують свій перший досвід спілкування, вияву ініціативи та самостійності. А це, зрештою, потребує щирої підтримки та уваги з боку дорослих.

       Голос – це унікальний інструмент, який ми використовуємо, коли розмовляємо, співаємо, кричимо, сміємося чи плачемо. Усім треба пам’ятати, що пошкодивши голос у дитячому віці, можна зіпсувати красу його звучання на все життя. А це позначиться на загальному рівні розвитку мовлення людини, на її нервово-психічному стані.

      Зазвичай дорослі несвідомо провокують виникнення хвороб голосового апарату у дітей. В дитячому садочку, дома, чи на дитячих святах (днях народження), на вулиці дуже часто просять дітей голосно відповідати, читати вірші, співати, щоб всім було чути! Але багато батьків та педагогів не розуміють, що потрібно запобігти щонайменшому перегріванню голосових зв’язок дітей, слідкувати, щоб режим дитячої розмови був помірним, заборонити дітям надто голосно викрикувати, як скоріше заспокоїти дитину, коли вона плаче, або кричить.

     Голосовий апарат – це частина нашого організму і за його станом необхідно стежити. Тому треба дотримуватися правил його гігієни та охорони, а саме:

v  уникати крику, тривалого мовленнєвого апарату;

v  не співати під час хвороби;

v  не співати на вулиці у холодну пору року;

v  максимально захистити себе від наслідків різкої зміни температури довкілля;

v  обмежувати вживання гострих, солоних, занадто холодних та гарячих страв, газованих напоїв.

      На голосову функцію дуже впливає хвилювання. Через те, батьки та педагоги повинні подбати про створення позитивного, психологічного клімату у сім’ї та колективі. Окрім того, треба слідкувати, щоб дитячі голоси не перевтомлювалися: надмірне навантаження травмує гортанні м’язи, голос втрачає свіжість звучання та контрольованість. Якщо все ж не вдалося уникнути перевтоми голосу, слід відпочити. Найкращі ліки у цьому випадку – мовчання.

      Уберегти дитячий голос від пошкоджень допоможе дотримання співацького режиму. Відповідно до нього для дітей дошкільного віку та першокласників встановлюють тривалість співу не більше 10 хвилин. В структурі дитячої захворюваності провідне місце належить захворювань глотки, що, у свою чергу, веде до порушень мови. Гігієна і охорона голосу дітей – тема, яка потребує пильної уваги з боку дорослих. У дітей набагато частіше, ніж у дорослих спостерігаються гострі респіраторні вірусні інфекції, ангіни, а також аденоідіти, синусити і отити. Безсумнівно, це безпосередньо пов’язано з особливостями дитячого віку: лімфоїдна тканина глотки (насамперед аденоїди і піднебінні мигдалини) досягає максимального розвитку у віці дитини від 2 до 7 років, а потім з 9-10 років вона піддається поступового зворотного розвитку (інволюції).
Найчастіше причиною порушення функцій голосового апарату є гострі запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, ангіни (тонзиліт), гострий нежить (риніт), запалення горлянки (фарингіт), гортані (ларингіт), трахеї (трахеїт) і бронхів (бронхіт). Мовні навантаження і спів рухається у цьому випадку припинити до одужання. Для профілактики запальних захворювань верхніх дихальних шляхів слід уникати переохолодження і гартувати організм. У разі хвороби органів голосового апарату необхідно вчасно звертатися до лікаря

      Отже, дотримання елементарних правил гігієни та охорони голосу самими дітьми, увага до цієї проблеми з боку дорослих забезпечать здоров’я голосового апарату у дітей та красу звучання їхніх дзвінких голосів.

      Якщо Ви твердо вирішили, що ваша дитина буде займатися музикою, намагайтеся підготувати її до цього як можна раніше, починаючи з двох років. Як відомо, слух є у кожної людини. Але, якщо його не розвивати з віком, ця здібність згаса.

      Займатися з малюком вдома може люба матуся. Ви звертали свою увагу, як дітки, яким тільки виповнився рік, люблять стуками ложкою по тарілці або по столу. Перетворіть дії дитини на цікаву гру. Спробуйте розмовляти з малюком мовою музичних інструментів.  Гра на інструменті – це умовна мова, яку може розуміти кожна людина. Придумайте звукову казку з перекладом. Спочатку відтворіть звук, а потім поясніть, що він означає. І тоді удар по клавішам металофону перетвориться на падіння зірки, а стук паличками по барабану – у цокіт маленьких козенят, які біжать до мами. Не треба розмовляти словами, просто «розповідайте» бубном або металофоном щось дитині, а вона нехай відповідає за допомогою свого інструменту. А потім дитина розкаже вам, про що ви розмовляли. Прийміть любу його версію. Ви дуже швидко побачите, як ваш малюк навчиться слухати і чути. Нехай це тільки начальні враження про можливості музики, пізніше фантазія підкаже йому,що хотіли сказати відомі композитори своєю музикою.

      Шановні батьки, прочитайте дитині казки про веселі пригоди у країні музики, щоб через казкотерапию дитина зрозуміла, які звуки називаються високими, а які низькими, які є назви нот та збагатилася естетичними знаннями про цікавий світ музичного мистецтва . Ви можете створити власні цікаві музичні казки і захопити процесом творчості свою дитину. Добре, коли до процесу казкотворення залучаться найстарші члени родини – бабусі та дідусі, їхня мова, народні примовки, забавлянки нададуть процесу яскравого колориту народності та фольклору, що є одним із найважливіших основ формування національного виховання дитини дошкільного віку.

 

Казка «Про високі та низькі звуки»

      За синіми морями, за дрімучими лісами, у тридев’ятому царстві знаходилась Музична країна. Правили країною Музичний король та принцеса Акизум. Жили вони в чудовому сонячному палаці, який з усіх сторін оточували море квітів, безліч білосніжних кущів троянд, що являлись символом усього світлого, доброго та прекрасного.

     Прокинувшись раненько, Акизум виходила на подвір’я, сідала прямо на зелену, пухку травичку і починала слухати музику природи – це шелест листя, посмішка сонечка, крапельки роси, метушня комашок, спів пташок, тріск гілочок, звуки звірів і все, все, все, що оточувало її.

      Саме тоді, під час слухання музики природи, у принцеси промайнула думка, що всі звуки не схожі один на другий. Одні – низькі, інші – високі. Адже пташечки літали високо–високо, і виводили свої пісні тонкими, високими голосами! А от звірятка навпаки, свої пісні співали товстими, низькими голосами, але також надто приємно.

      Того дня Акизум зробила книжечку, яку назвала «Книжка музичних відкриттів» і записала у ній, свою першу музичну знахідку.

Казка «Як виникли ноти?»

    Піднімаючись до вершини гори, Акизум помітила, що звуки через кожні сім кроків повторюються, але з іншим забарвленням. І для того, щоб краще їх запам’ятати, вона придумала імена для звуків.

     Так виникли До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, під загальною назвою – ноти.

Казка «Де живуть ноти?»

      Гілочки чарівної яблуньки, яка з’явилась на подвір’ї біля палацу, нахилилися трошки вбік. Деревце слухало щебетання пташок, дзюрчання струмочка, пісню дощику та дзвін краплин.

     – Яка красива музика звучить навколо!, – подумало деревце. – Але як зробити, щоб люди почули й зрозуміли цю  музику? Може, кожен звук матиме на гілочці своє місце? Але ж звуки ми тільки чуємо, побачити їх не можна. Що ж придумати, щоб усі змогли побачити звуки? Звісно! Як тільки звук сяде на гілочку, я перетворю його у кружок – ноту. А звуків всього сім – ціла сім’я. І всі вони дуже різні, як звичайно й буває в сім’ї.

      І розлетілися звуки–ноти по гілочках. Першою, від самого сонечка, прилетіла сонячна нота Соль, і розташувалася на другій гілочці. Її мила подружка Мі, на першій. Фантастична нота Фа поселилася між ними. Вони весело розмовляли між собою музичною мовою. Прислухаємося? ( Звучить пісенька, яка складається з цих трьох нот). Незабаром прилетіли ще дві подружки – вони не дуже любили жару і захотіли розташуватись нижче, ближче до землі, струмочка. Одна з них рішуче зайняла місце під першою гілочкою. Це була нота Ре. А скромній і добрій ноті До, місце на гілочці не вистачило.

      – Що ж робити?, – подумало деревце. –  Як знайти місце для доброї ноти?

      Довго літав у повітрі добрий звук, що ніяк не міг перетворитись в ноту: адже на нижніх гілочках усі місця були вже зайняті. І раптом деревце зраділо.

     – Я звернусь за допомогою до нашого Музичного короля. Ось нехай він і вирішить всі музичні справи. – вирішило деревце.

      Подивіться, який красивий цей король: високий, стрункий (можна показати малюнок). На голові в нього – корона. Однією рукою він міцно тримав гілочку, щоб ніхто не забув, що перша сонячна нота прилетіла саме на цю гілочку. Іншою – показував, куди сідати усім нотам. Подумав Музичний король, куди ж поселити добрий звук–ноту і вирішив: попрошу я деревце, щоб воно подарувало їй маленьку гілочку, на якій вона змогла б розміститися недалеко від своїх подруг. Так і вийшло. Поселилася добра нота на маленькій гілочці, та й досі сидять ці нотки на тих самих місцях.

       Але раптом, до чарівного дерева прилетіли ще два звуки: лагідний Ля та самостійний Сі. Першою почав вибирати собі місце самостійний звук. Він хотів поселитись подалі від усіх ноток, так як любив самостійність. Третя гілочка яблуньки йому дуже сподобалась. Лагідний звук Ля вибрав собі місце біля сонячної ноти, тому що любив тепло. Він був спокійний, тихий і ніскілечки не заважав своїй сусідці, ноті Сі. І зажили ноти–подружки дружно.

       Ви спитаєте, а чим же займалося наше щасливе сімейство? Ось послухайте.

Прилетіла нота До, опустилася в гніздо.

Бачить в кухні ноту Ре, котра п’є яйце сире.

У світлиці нота Мі розважається з дітьми

На балконі нота Фа, диригує: – Раз – і два!

Біля неї нота Соль ремонтує парасоль.

А весела нота Ля примовляє: – Тра – ля – ля!

Замахала нота Сі, враз притихли голоси.

І сказала ноті До: – Покидаємо гніздо,

Посідаємо на дроти і по черзі з висоти

Заспіваємо усі: До, Ре, Мі, Фа,Соль, Ля, Сі.

     Ви, мабуть, спитаєте, як же звуть Музичного короля? Назвали його незвичним ім’ям: Скрипковий Ключ. Ключ – тому. що він відкриває нам таємницю розташування нот. А Скрипковий – тому, що ці ноти, коли знову перетворюються у звуки, дуже красиво звучать на скрипці, а Король любить звучання скрипки. Пам’ятаєте, однією рукою він міцно тримає другу гілочку, куди першою прилетіла нота Соль. Саме тому Музичного короля називають ще й ключ Соль.

      І з того часу люди подивились, де розташовані ноти, запам’ятали і стали краще розуміти музику.

  Оживаюча лялька – чи можливо це?

Яка дитина не мріяла хоча б один раз, щоб його улюблені іграшки, що стали кращими друзями, ожили й заговорили? Щоб вони змогли розімкнути темницю своєї статичності, розповісти про себе, стати дійсними партнерами по іграх? І навіть ляльки-роботи не здатні цю мрію здійснити, адже їхні рухи механічні й, мабуть, ще більш далекі від бажаного “оживлення”, якого сподівається дитина. Але, виявляється, чудо “живої” іграшки все-таки можливо!

Мова в цій консультації піде про дивне створіння рук людських – ляльку-рукавичку. Про ганчіркову м’яку ляльку, яку можна “оживити” за допомогою руки й силою своїх емоційних переживань. Чи доводилося Вам коли-небудь знайомити малюка з такою іграшкою? Якщо так, то згадаєте його першу реакцію. Крихітка вже звикла до оточуючих його звичайних ляльок, що завмерли в одній позі й виражають лише одну емоцію, а то й зовсім байдужість. І тут раптом він бачить ляльку, що тягнеться до нього руками, киває головою, невимушено розкланюється й здоровається з ним начебто сама собою… Здивування, цікавість, бажання поторкати й розгадати таємницю “живої” іграшки – все виражається на обличчі крохи. За першими незабутніми враженнями треба освоювати можливості ляльки, які виявляються практично безмежними.

У чому ж переваги такої іграшки?

По-перше, одягаючи ляльку на руку, дитина “зливається” з нею, ототожнюється з персонажем, який буде грати. З її допомогою вона може не просто відпрацьовувати моделі поводження, як вона це робила зі звичайною лялькою. З нею вона здатна емоційно виразити все те, що її тривожить і хвилює, говорячи не від себе особисто, а від імені казкового персонажа, що живе в уявному світі. До речі кажучи, саме тому ляльки-рукавички використаються дитячими психологами в психокорекційній роботі. На занятті психолог пропонує дитині розіграти спеціально для нього придуманий сценарій. У процесі гри, у тому чи іншому виді вона відтворить ситуацію, яка травмує його в даний момент, маля за допомогою ляльки-рукавички виражає свої переживання й агресію. Таким чином, діти позбуваються своїх страхів, які мучили, і негативних емоцій.

По-друге, лялька-рукавичка, сама по собі несе деякий емоційний образ. Як правило, лялька – весела або смутна – зображує позитивного або негативного героя якої-небудь казки, мульт – або телефільму. Граючи з лялькою, дитина психологічно переживає роль. І виходить, вона здобуває настільки необхідний їй емоційний досвід проходження полярних станів. Кілька різнохарактерних ляльок-рукавичок допоможуть маляті відповістити на запитання, як це – бути злим або добрим, брехливим або правдивим, розумним або дурним, довірливим або підозрілим, сміливим або боягузливим, відкритим або замкнутим, дратівливим або спокійним… І нарешті, головне, як це – бути дорослим? У грі вона більше не маля, вона – дорослий: вирішує дорослі проблеми, сама справляється з життєвими ситуаціями, самостійно робить вибір.

У театральній постановці може брати участь вся родина, а щоб дитині було цікавіше, запросіть для гри його однолітків. Нехай кожний з малят вибере героя, що йому симпатичний. Навчіть дітей називати вголос свою роль і пояснювати в грі свої дії, озвучувати персонаж. “Я – жабка-скрекотушка”, “Я – лисичка-сестричка”, “Я -вовчок-сірий бочок” – кожний з героїв говорить із особливою інтонацією, виражає тільки йому властивий характер. І пам’ятайте, театр – це чарівне дійство, для якого потрібно забезпечити відповідну “магічну” обстановку: півморок, лаштунки, за допомогою свіч або різнобарвного підсвічування можна створити таємничу гру світла й тіні.

Театралізовані ігри є різновидністю сюжетно-рольових ігор. Вони мають спільну будову й ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, рольові та організаційні дії, правила, рольові та організаційні взаємини. Джерелом змістовності цих компонентів с навколишній, світ. Враження навколишньої дійсності є опорою для творчості дорослого і дитини. Кожна форма, зміст можуть бути розіграні в кількох варіантах. Істотна відмінність театралізованих ігор – заздалегідь відомий сценарій, в основі

якого лежить зміст казки, вірша, оповідання тощо. Головний сюжет мовби веде за собою гру. Але, полегшуючи розвиток теми, він разом з тим зменшує можливості дорослого і дітей творчо її розвивати.

Навчити дітей творчо й самостійно розвивати тему гри допоможуть різноманітні засоби. Зокрема, зразки кількох варіантів її розв’язання спонукають дітей щоразу шукати й створювати новий варі-

ант. Діти привчаються використовувати різні способи зображення, якщо вихователь комбінує в одній грі зображувальні засоби, властиві різним видам театралізованих ігор.

Щоб з’ясувати ці види, пропонуємо певну класифікацію ігор.

Усі театралізовані ігри доцільно поділити на дві великі групи: режисерські ігри та ігри-драматизації.

Звичайно, кожна гра містить лише кілька найцікавіших (головних) ролей, наприклад, Червона Шапочка і Вовк, Коза і Вовк. Менш привабливішими за своєю активністю, місцем і обсягом дій є такі персонажі, як Бабуся, Мисливці, Козенята. Але навіть з урахуванням цих ролей не всі діти активно зайняті у грі. Щоб усі вихованці брали участь у грі, а не тільки споглядали спектакль, слід трохи пофантазувати. Наприклад, Червона Шапочка, доки дійде до бабусиного будиночка, зустрічає не лише Вовка, а й чимало звірят: одним вона допоможе в біді, з іншими подружиться, ще інші попередять її про підступність та хижість Вовка. Дехто з дітей може зіграти ролі різних дерев, квітів, які вітають, супроводжують дівчинку, зображають стан погоди, посміхаються, хмуряться, знічуються під дощем, частують Червону Шапочку суницями, малиною, збирають гриби тощо.

Активна .участь всіх дітей у підготовці та ході гри розвиває в них самостійність, ініціативу, творчість. Якщо діти в кожній грі виконують принаймні хоч якусь роль, то щоразу вони почувають себе дедалі більше розкутими, все частіше створюють нові нетрадиційні ситуації. Спостерігаючи, як деякі діти найбільш виразно виконують провідні ролі, всі інші наслідують їх у міру власних здібностей. Через найбільш цікаві (головні) ролі мають пройти усі діти. Так власна практика й досвід є передумовою самостійної організації дітьми театралізованих ігор. Для цього об’єднуються кілька дітей. Але самі діти не спроможні організувати всю групу. Та й у цьому немає потреби. Це вихователь має створити умови для виникнення таких груп. Наприклад, в одному місці можна розкласти” ширму й розмістити біля неї ляльки бі-ба-бо, в іншому розмістити фланелеграф – різного виду призми, книжки, стенд і набори персонажів. Слід створити умови для тіньового театру й використовувати його в слушний час. Спочатку поява тіні на екрані є незвичним видовищем для дітей. Врешті, допитливість перемагає, і діти з’ясовують, завдяки чому виникає тінь. Коли враження від ефекту тіні минає, вони самі беруться використовувати підготовлене вихователем обладнання для тіньового театру. Настільні ж театри влаштувати ще легше – згрупувати іграшки чи картинки за відомими дітям казками. Така тематична добірка нагадує вихованцям знайому гру, і вони охоче починають розвивати її по-своєму.
Можна створити умови й для такого маловідомого й практично непоширеного в дошкільних закладах виду ігор, як імпровізація. Звичайно, такі ігри слід організовувати, якщо трапився цікавий чи незвичайний .випадок. Можливо, хтось поводиться так, що заслуговує критичного демонстрування поведінки. Вихователь відповідно дає тему:«Зумій поділитися», «Мій друг», «День народження», «Хто найкмітливіший» тощо. Можна обрати й тему, пов’язану з характеристиками образів – Буратіно, Мальвіна, Котигорошко, Заєць чи Їжак та інші. Після таких ігор досить лише запропонувати дітям ляльку, вбрану відповідно до знайомого образу, як вони починають зображати її манери, поведінку, вчинки.

Ніколи не слід повторювати буквально одну й ту ж саму гру. Щоразу треба придумувати новий варіант або влаштовувати сюрприз на початку, в середині чи кінці гри. Несподівані ситуації, різноманітність у розігруванні сюжету, ролей зацікавлюють дітей, спонукають їх до власних пошуків, знахідок.

Наприклад, гру на сюжет знайомої казки «Рукавичка» варто почати з вірша Н.Саконської «Де мій пальчик». Зрозуміло, що в наступній грі такий прийом недоцільний, бо момент несподіванки зникає. Щоб іншим разом зацікавити дітей цією грою, слід перед тим, як виводити їх на прогулянку, покласти на їхньому шляху рукавичку. Несподівана знахідка спонукатиме дітей пригадати початок казки: «Ішов дід-лісом та й загубив рукавичку…» І не потрібно більше ніяких стимулів для початку гри. Діти залюбки розбирають ролі, влаштовують ігрові ситуації. Вихователь лише допомагає їм в організації гри та виконує роль ведучого.

 

  Народну пісню не можна нічим замінити, особливо на початковому етапі виховання. Родинна та народна пісня повинна бути в вихованні дітей до їх підліткового, й навіть, юнацького віку. Лише у цьому разі дитина виростає здоровою морально. Фольклор є ефективним засобом виховання національної свідомості, мислення, моральності, патриотизму, естетичної самосвідомості. На хвилі відродження інтересу до фольклору серед різних верств населення не залишаються без належної уваги й дошкільні установи, які покликані виховувати підростаюче покоління. Опанування рідною мовою має відбуватися разом з навчанням рідної музичної мови.

          Особливостями дитячої психіки визначається вибір поетичних образів, весь склад дитячого фольклору. Поетичні твори, які багато століть передавалися від покоління до покоління, поступово набули форми, які найповніше відповідають законам дитячої естетики.

          Цікаво зазначити, що чимало пісень має чітко виражену виховну спрямованість. колискові пісні, пестушки, потішки, примовки, пісеньки-ігри готують дитину до життя. Традиції українського народу, його історичне минуле, елементи селянської праці – все це є у фольклорних дитячих піснях. Багато забав, ігор – це жартівливе наслідування трудового процесу дорослих («А ми просо сіяли»,  «Як діждали літа», «Огірочки» тощо). З іншого боку – лічилки, скоромовки, дражнили – це пісеньки та віршики, які не мають логічного сенсу, але завдяки римі використовуються у невмілих дитячих іграх.

          Фольклор є цінним дидактичним матеріалом в естетичному вихованні  підростаючого покоління. Яскраві образи добра і зла в пінях та казках доступні і зрозумілі дітям. Причому казки й народні пісні діти не просто слухають, а й самі включаються в казкову гру. Вони – учасники й постановники музично-ігрових та вокально-пластичних композицій, лялькових спектаклів.

         Дитина молодшого віку живе більшою мірою почуттями, ніж розумом: явища та предмети, з якими вона зтикається, сприймаються нею, передусім, емоційно. Це є потужним стимулом у розвитку естетичних почуттів дитини. Відома особлива вразливість дітей, їх готовність до казкового сприйняття світу. У цьому плані фольклор виступає як синкретичне мистецтво, в якому яскраво виражений ігровий початок, може бути базисним грунтом для розвитку особистості – морального, естетичного, інтелектуального й фізичного.

         Фольклор допомагає розвитку творчій особистості індивідуума, реалізації механізмів, закладених природних задатків в кожного. Це найдоступніший шлях до освоєння через народну пісню та гру довкілля, оволодіння поетичним словом, це форма самопізнання та самовираження одночасно.

         Емоційне сприйняття народного мистецтва формує в дитині спроможність до співпереживання. Ця здатність втрачена сучасною людиною. Люди поступово відучилися співпереживати, співчувати, тобто відучилися вставати на позицію іншої людини.

         Ці якості особистості, які потребують реабілітації найвищою мірою, потрібно розвивати з раннього дитинства.

     Відомо, що українці – музично обдарована нація. Від самого народження ми накопичуємо творчий музичний досвід. Відтак уперше самостійно творити мелодію, володіти ритмом, поєднувати його зі словом, мелодією, рухом українська малеча має змогу у традиційних забавлянках – невеличких за обсягом музично-поетичних, ритмізованих творах.

     Діти, яких забавляють, у період свого найпотужнішого розумового, психічного і фізичного розвитку отримують надзвичайно важливий творчий вишкіл. Адже забавлянки збагачені джерелом словесної, музичної та драматичної творчості, тож мають здатність формувати потужний творчий потенціал, зокрема й музичні здібності. Відтак у процесі дитячого виховання забавлянкам треба приділяти якомога більше уваги.

     За допомогою забавлянок дітей можна розважати, збуджувати їхній інтерес до творчості, розвивати у них емоційність, спостережливість тощо. Окрім того, забавлянки мають іпрактично-побутове значення – заспокоюють дитину або ж навпаки активізують її, викликають бадьорий настрій, почуття радості, любові, фізичного та душевного комфорту.

      Тематика традиційних дитячих забавлянок є досить різноманітною, а їхні форма та зміст максимально простими для сприймання та виконання. Тому діти швидко засвоюють забавлянки і невдовзі здатні відтворювати їх самостійно.

      Текст забавлянок має віршовану форму, що дає змогу зацікавити дітей, сприяти розвиткові їхньої уяви та мислення. Зазвичай забавлянки ритмічно промовляють, не використовуючи сталої мелодичної структури. Утім, їх можна виконувати на прості мелодії як пісеньки, поєднуючи з мімікою, жестами та елементами гри. Це спонукає до імпровізації та сприяє створеню до одного віршованого тексту забавлянки багатьох мелодійних варіантів.

      Традиційні українські забавлянки можна згрупувати за віковою спрямованістю:

v  для немовлят;

v  для дітей, які почали сидіти або ходити;

v  для дітей віком від 3 до 5 років.

      Забавлянки, як і народне мистецтво в цілому, одночасно перебувають на долішньому рівні ужитковості й вершинах культури, слугують людині й тішать її. Розвивати музичні здібності дітей за допомогою забавлянок можна у легкій грайливій формі. Тоді потреба дитячого розвитку набирає небуденних форм і серед буднів виникає свято: «Я росту, я прекрасний, я молодець».

      Отже, забавлянки здатні розвивати у дітей:

v  інтонаційний слух;

v  тембровий слух;

v  відчуття ритму;

v  музичну пам’ять.

     Усім виконавцям забавлянок треба пам’ятати, що забавлянки – це насамперед маленький театр: перед вами дуже прискіпливий глядач, який вбирає у себе кожен ваш рух, жест, слово, мелодію, ритм, міміку, тембр голосу. Цим забавлянки надзвичайно важливі не лише для малюків, а й для дітей старшого віку. Якщо спонукати старшу дитину співати забавлянки малюку, то вона вчитиметься зацікавлювати свого маленького глядача і утримувати його увагу, вправлятиметься подавати інформацію інтерактивно. Відтак творчо розвиватимуться і слухач-глядач, і виконавець.

                       Тож тіште своїх дітей і співайте їм забавлянки!

 

     Дитинство – період розквіту в житті людини. Це час, коли дитина подібна квітці, яка тягнеться своїми пелюстками до сонечка. Діти дуже чутливо реагують на кожне слово, сказане дорослими. Тому завдання дорослих – прищепити дітям любов до прекрасного, навчити їх умінням і навичкам гри в колективі, розвинути в дітях такі якості, як доброта, почуття товариства і благородство, почуття патріотизму до Батьківщини і рідних витоків.

      Фольклор України надзвичайно важлива складова частина культури народу – це система духовного життя народу, яке тісно пов’язане з побутом, літературою, в якій відбиті моральні, етичні та естетичні погляди і цінності людей.

      Фольклор — невід’ємна складова національної культури, яка в кон­центрованій формі подає одночасно народну філософію, етику й есте­тику, створюючи неповторний національний образ світу. Ми розглядаємо фольклор як народну музично-поетичну творчість, маючи на увазі власне музично-поетичний фольклор — вокальну (пісенну), інструментальну, вокально-інструментальну й музично-танцювальну творчість народу.

      Для повноцінного розвитку дітям потрібна музика в усіх її проявах, що для них є ефективним пізнанням дійсності. Найбільш цікавим, простим і доступним музичним матеріалом для дитячого сприймання від народження до п’яти років є дитячий музичний фольклор. В етнопедагогіці взагалі велике значення для розвитку здібностей та обдарованості надається віковим особливостям дитини. Для кожного сенситивного періоду розвитку, з урахуванням різних індивідуальностей, існують певні фольклорні жанри, спрямовані на розвиток духовності дитини, засвоєння культурних цінностей, ідей, розширення знань, розвиток музично-творчих здібностей тощо.

      Саме логічно й структурно організована музика пісенно-ігрового дитячого фольклору впливає на емоційну сферу. Перевага веселих, бадьорих, ігрових музичних інтонацій повчального змісту несе велике виховне та емоційно-моральне навантаження. Емоції ж є енергетичною базою розуму. Емоційний стан загострює, робить більш яскравим сприйняття навколишнього світу та самого себе. Тому в цей період найдоцільні­шим джерелом знань про навколишній світ, а також необхідною умовою виховання національного світогляду майбутнього громадянина є ди­тячий музичний фольклор.

   Зрозуміло, що в Україні особливу цінність у навчально-виховній роботі з дітьми дошкільного віку представляє український дитячий музичний фольклор. Добрі, неймовірні, наповнені людським почуттям події, що при­таманні традиційному українському дитячому музичному фольклору, допомагають дітям фантазувати, поринати у вигаданий казковий світ, розвивають образне мислення. Варто згадати, що дитячий музич­ний фольклор як найбільш природний засіб виховання завжди був невід’ємною складовою практичної народної педагогіки. Недарма естетичні смаки, художні здібності дітей здавна формувалися на чис­ленних піснях календарних та обрядових свят, ритуалів, які давали перші уявлення про навколишній світ, навчали шанувати працю, робити добро, бути милосердними, любити природу.

 

     Сучасні наукові дослідження свідчать про те, що розвиток музичних здібностей, формування основ музичної культури – тобто музичне виховання потрібно починати в дошкільному віці. Відсутність повноцінних музичних вражень у дитинстві з працею восполнимо згодом. Щоб полюбити музику, дитина повинна мати досвід сприйняття музичних творів різних епох і стилів, звикнути до її інтонаціям, співпереживати настрою.
     Музичне розвиток надає нічим не замінне вплив на загальний розвиток: формується емоційна сфера, удосконалюється мислення, виховується чуйність до краси в мистецтві і житті. «Тільки розвиваючи емоції, інтереси, смаки дитини, можна долучити його до музичної культури, закласти її основи. Дошкільний вік надзвичайно важливий для подальшого оволодіння музичною культурою. Якщо в процесі музичної діяльності буде сформовано музично-естетичну свідомість, це не пройде безслідно для подальшого розвитку людини, його загального духовного становлення.

     Музика володіє можливостями дії не тільки на дорослих, але й на дітей молодшого віку. Більш того, і це доведено, навіть внутрішньоутробний період надзвичайно важливий для подальшого розвитку людини: музика, яку слухає майбутня мати, робить позитивний вплив на самопочуття дитини, що розвивається (можливо, і формує його смаки і переваги). Зі сказаного можна зробити висновок про те, скільки важливо створювати умови для формування основ музичної культури дітей дошкільного віку.
                         Основними задачами музичного виховання можна вважати:
1. Розвивати музичні і творчі здібності (з урахуванням можливостей кожного) за допомогою різних видів музичної діяльності;
2. Формувати початок музичної культури, сприяти формуванню загальної духовної культури.
      Успішне рішення перерахованих задач залежить від змісту музичного виховання, перш за все – від репертуару, що використовується, методів і прийомів навчання, форм організації музичної діяльності та ін. В дитині важливо розвивати все краще, що закладено в ньому від природи; враховуючи схильності до певних видів музичної діяльності, на основі різних природних завдатків формувати спеціальні музичні здібності, сприяти загальному розвитку.
      Музичні здібності дітей виявляються у кожного по-різному. У деяких вже на першому році життя всі три основні здібності – відчуття ладу, музично-слухові уявлення і відчуття ритму – виражаються достатньо яскраво, швидко і легко розвиваються, це свідчить про музичність; у інших пізніше, важче. Найбільш складно розвиваються музично – слухові уявлення – здатність відтворювати мелодію голосу, точно інтонуючи або підбирати її по слуху на музичному інструменті. У більшості дітей ця здатність виявляється лише в 5 років. Але відсутність раннього прояву здібностей не є показником слабкості або тим більше відсутність здібностей. Велике значення має те оточення, в якому росте дитина (особливо в перші роки життя). Ранні прояви музичних здібностей спостерігаються, як правило, саме у дітей, які одержують достатньо збагачених музичних вражень.
       Основною формою музичної діяльності в дитячому садку є заняття, які передбачають не тільки слухання музичних творів доступних для сприйняття малюками, навчання їх співу, рухам в музичних іграх і танцях але і навчанню їх грі на дитячих музичних інструментах. Інтерес до оркестру дитячих музичних інструментів, як засобу музичного виховання був великим. Видатні музиканти просвітителі Б.Асафьев, Б.Яворській, австрієць До. Орф підкреслювали значення активних форм музичної діяльності дитячого оркестру, як основи елементарної музичної практики і розвитку дітей. Велике значення оркестру дитячих інструментів надавали і творці діючої у нас системи музичного виховання дітей дошкільного віку.

 

         Проблема естетичного виховання молодшого покоління – одна з найважливіших у період становлення молодої української держави. Саме від того, які художні смаки і потреби сформуються у дитини в перші роки її життя, як розвинуться естетичні судження й ОЦІНКИ, великою мірою залежить її подальший розвиток, можливості удосконалення особистості.

  Першою ланкою в загальній системі естетичного виховання є дитячий садок. Саме тут починаються перші кроки дитини в Країну прекрасного – у світ музики, художнього слова, куди веде його досвідчений музичний керівник, вихователь, розкриваючи багатство звуків і барв, красу образного слова впливаючи на розум і почуття маленької людини.

Але є багато і таких дітей, які не охоплені дошкільною освітою. Тому проблема естетичного виховання покладається на сім’ю. І тут на допомогу мають прийти засоби масової інформації — радіо, кіно, телебачення.

  Ми вперше ознайомилися з радіо ще зовсім маленькими. Нас приваблював цей дивний предмет, з якого лунала музика, було чути різні голоси. А коли нам виповнювалось три – чотири роки, ми ставали повноправними радіослухачами — адже спеціально дня нас існували радіопередачі, заміняючи зайнятих тата, маму, бабусю чи дідуся, які не завжди мали вільну годину, щоб прочитати книжечку, розповісти казку чи проспівати пісеньку.

  Що менша дитина, те більше значення має форма, у якій ведеться розповідь. Якщо просто сказати: треба бути охайним, ввічливим, поважати старших, — вона не запам’ятає цю настанову. А якщо дитина прослухає по радіо цікаву дитячу оперу Б.Олексієнка «Марійка-Розгубійка», у якій би брали участь разом з ведучим — професійним актором, маленькі виконавці, результат був би зовсім інший.

  Серед музичних радіопередач для дошкільників хотілося, щоб було чимало таких, які за допомогою музичних звуків розповідали про навколишню природу, навчали слухати і розуміти нескладні музичні твори. Досить красномовним може бути сам перелік назв таких радіопередач: «Розкажи мені, музико» і «Музичні сходинки», «Веселі нотки», «Я малюю пісеньку» «Радіо-няня», «Театр біля мікрофона» тощо.

  Але музика має звучати не лише у спеціальних радіопередачах – вона є обов’язковим співучасником літературних дитячих передач. Не можливо уявити казку дідуся Панаса без супроводу бандурки, розповідь бабусі Орини – без супроводу баяна. Музика допомагає краще зрозуміти тест казки, більше усвідомити думку твору.

  Радіо має ознайомлювати малят з кращими зразками української та світової літератури. Бажано, щоб діти мали змогу почути вірш та казки, цікаві оповідання відомих письменників, які присвятили свою творчість дітям.

Тому привчайте дітей слухати радіо або слухати казки  у запису.

 

      Сім’я є найважливішим середовищем формування та розвитку особистості: тут дитина народжується, зростає, пізнає світ, соціалізується. Саме в родині розвиваються її почуття, закладаються моральні цінності, формується фізичне та психічне здоров’я.   

       Мистецтво, художня культура в її найкращих зразках допомагають  встановити надійні емоційні контакти між поколіннями. Спільні захоплення батьків і дітей можуть мати характер ігрової, пізнавальної чи трудової діяльності. Ефективним засобом покращення взаєморозуміння та взаємопідтримки, спрямованим на створення сприятливих умов для виховання дошкільнят, виступають спільні заходи дошкільного закладу та родин вихованців, що мають на меті зміцнити сім’ю, урізноманітнити її життя, зменшити дефіцит соціальних зв’язків та спілкування дорослих з дітьми в сім’ї та поза нею.

       Прикро констатувати той факт, що сьогодні батьки приділяють вихованню дітей недостатню увагу, а роль домашнього вихователя здебільшого виконує телевізор. Мультфільми, фільми й різноманітні шоу, які переглядає малеча вдома, часто-густо не несуть виховної ідеї, ба навіть завдають шкоди розумовому та психічному розвитку дитини. І навіть найдорожчі іграшки та речі не навчать її ввічливості, чуйності, працьовитості, не прищеплять здатність розуміти й цінувати прекрасне. Також втрачена можливість постійного спілкування дитини зі старшими членами родини, особливо з дідом та бабусею, які здебільшого живуть окремо й не можуть виховувати онуків, розповідати їм казки, співати народних пісень. Та й з материнських вуст сучасні діти лише зрідка чують народну потішку чи колискову.

        Молоді батьки недооцінюють величезне виховне та пізнавальне значення музичного мистецтва. Однак наші педагоги не втомлюються пояснювати їм важливість використання музики у вихованні дитини. Музика також є ефективним засобом стимулювання соціального розвитку. Так, група дітей може спільно занурюватись у музику – пісні, танці – й чудово проводити разом час, не чекаючи, коли буде змога скористатися дефіцитним обладнанням. Дошкільнята співатимуть діалогічні пісні й при цьому вправлятимуться в черговості, очікуючи звертання до себе. Часом діти соромляться говорити на групових заняттях, однак охочіше приєднуються до інших у пісні чи таночку. В багатьох випадках вони супроводжують свій спів активними жестами. Такі групові пісні, коли всі діти співають разом, сприяють залученню тих, хто в  залишився осторонь.

        Практика нашої роботи з дошкільниками засвідчує те, що заняття музикою стимулюють розвиток їхнього мовлення. Будь–яке мовлення є ритмічним, мелодійним, і малята залюбки «граються» зі словами. Вихователі використовують природні ігри, щоб привернути увагу дітей до звучання мови. Скажімо, допомагають їм вивчити імена однолітків, відбиваючи в долоні ритм, під який по–

вторюються ці імена і який водночас становить основу танцю. Музика сприяє також збагаченню мовлення, запам’ятовуванню, оскільки дитина може

 запам’ятати фрази з пісні, складніші за природні, і згодом ужити їх у розмові. Є чимало пісень з описом та переліком різних речей, які ознайомлюють дітей з новими словами, а отже, збагачують їхній словник. Взірцем прояву творчості є складання дитиною власних пісень, коли вона використовує відомі або вигадані мелодії, щоб розповісти свої історії чи висловити особисті почуття. Взаємозв’язок між усіма аспектами впливу музики на дітей відбувається у різних видах і формах музичної діяльності.

       Емоційний відгук і розвинутий музичний слух дають змогу відгукнутися на добрі почуття і вчинки, активізують розумову діяльність і, постійно вдосконалюючи рухи, розвивають фізично. На думку дослідників, саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина в перші роки життя сприймає мову людей, які її оточують. Схоплюючи в ній ритмічні елементи, малюк із загальної мішанини звуків виокремлює слова й за кілька місяців накопичує в пам’яті тисячі слів (як ритмічні та інтонаційно організовані звукові фрагменти).

      Дошкільні роки – це час найбільшого нагромадження музичних вражень, інтенсивного розвитку музичного сприйняття. Дитина ознайомлюється зі світом музики, охоче долучається до музичної діяльності, їй цікаві заняття, пов’язані з музикою (співи, танці, ігри). Успіх музичного виховання, здійснюваного в дошкільному закладі, чимало залежить від того, як організоване виховання в родині. Саме в сім’ї, у її традиціях криються джерела музичного обдарування дитини – вони ще не прокинулись, але чекають відчутного і своєчасного дотику до них. Саме в сім’ї завершується процес закріплення набутого дитиною в дошкільному закладі. Це означає, що за формування дитячого художнього смаку, музичних навичок, як і за формування особистості дитини, відповідальні вихователь, музичний керівник та особливо батьки.

       Нікого не потрібно переконувати у важливості музичного розвитку дошкільника. Саме музика знаходить дорогу до душі дитини, спонукає її до самовираження, знайомить з навколишнім світом. Музика збагачує почуття та уявлення дитини. Музична діяльність (співи, музичні рухи, слухання тощо) – це не лише засіб забезпечення виконання естетичних та освітніх завдань з музичного виховання, а й важливий засіб укріплення психічного та фізичного здоров’я, розвитку та мовленнєвих здібностей дитини. Музика допомагає дошкільникові глибше сприймати навколишнє життя, виховує любов до своїх рідних, друзів, Батьківщини, збагачує і емоційно забарвлює її мову, сприяє розвиткові її музичних здібностей.

       Прилучення до музики у нас в садочку розпочинається з раннього віку та поступово вводить дитину в світ музичної культури. Музична практика дитини виявляється через сприймання музики, виконавство та музично-освітню діяльність. У процесі музичного виховання діти ознайомлюються з різноманітними музичними творами, набувають певних знань, умінь та навичок зі слухання музики, співу, музично-ритмічних рухів. У дітей виховується любов до музики, формуються музичні здібності, оцінне ставлення до музичних творів. Тож, діти, які йдуть до школи вже вміють слухати музику, визначати емоції і почуття, що їх вона передає; мають елементарні уявлення про інструментальні та вокальні твори, їх виконання; впізнають окремі твори з класичної і народної спадщини (вітчизняної та світової); проявляють інтерес до різних видів музики, можуть назвати прізвища окремих композиторів; розрізнюють та обґрунтовують своєрідність музичних жанрів (пісні, танцю, маршу), можуть їх порівняти. Діти навчаються втілювати у співах, рухах, музикуванні характер музики. Вони вже вміють співвіднести власне виконання з виконанням інших дітей, творчо сприймають музичний образ, можуть дати творові цілісну характеристику,

розрізнюють властивості звуку, засоби виразності (темп, висоту, динаміку); рухатися у такт музики, використовують виразні рухи, міміку, жести, пози, які

відповідають мелодії. Діти старшої групи володіють навичками гри на дитячих музичних інструментах, уміють обирати музичний інструмент для певного ігрового сюжету; виражають рухами емоційний стан, зміст танцю, володіють елементарною танцювальною технікою. Також мають досвід музичної імітації, вміють пісенно-пластично оформити гру; роблять спроби творити музику, дістають задоволення від самовираження в діях під музику.

      Музично обдаровані діти швидко випереджують менш обдарованих у розвитку тих чи інших музичних здібностей, проте у багаторічній практиці помічено, що в успішному оволодінні музикою наполегливість відіграє не меншу роль, ніж здібності. Незалежно від природних даних, на музичних заняттях розвивається музичність у всіх дітей, які відвідують садочок. Кожній дитині приділяється належна увага, враховуються її індивідуальні особливості характеру, можливості та бажання. Для того, щоб заохотити до музичної діяльності всіх дітей, добираються різні завдання, прийоми, ролі у святах та розвагах.

        В музичний репертуар включаються класична музика різних епох та стилів, фольклор, сучасна музика. На музичних заняттях створюються умови, за яких кожна дитина охоче долучатиметься до всіх видів музичної діяльності, братиме в них активну участь, намагатиметься імпровізувати , виявляти творчість.

       Музичні заняття у дошкільному закладі завжди були і залишаються найулюбленішими для малюків. На них дошкільники танцюють, співають, граються, вчаться слухати і розуміти музику, грають на дитячих музичних інструментах, відчувають себе маленькими артистами. За невеликий проміжок часу (15 – 30 хвилин, відповідно до віку дітей) діти змінюють декілька видів музичної діяльності: слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах, танцювальна та пісенна творчість.

        Прилучайте малюка до музики, використовуючи її загально- розвивальні можливості. Це може зробити і людина без музичної освіти.

        Найперша порада батькам: співайте! Якщо ви соромитеся свого співу, робіть це, коли ви наодинці з малюком (діти – поблажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого його народження. Що співати? Краще – дитячі пісеньки, традиційний репертуар яких дуже багатий. Якщо ви не пам’ятаєте жодної пісні, знайдіть касету або компакт–диск і слухайте їх доти, поки не запам’ятаєте слова. Як співати? Виберіть пісню, яка вам найбільше до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній з словами і без слів. Не забувайте, що слова – лише доповнення до музики.

Ксилофон. Купіть правильно настроєний ксилофон. Чому саме ксилофон? Тому що це єдиний інструмент, водночас і мелодійний, і ударний, який не розладнується з часом. Грайте на ньому музичну фразу за фразою, але не співайте. Потім зіграйте першу фразу й проспівайте її, називаючи відповідні ноти, наприклад «до», «ре», «мі», «до» або в іншій послідовності. Якщо відчуваєте, що фальшуєте, то не треба співати, краще говоріть. Грайте не окремі звуки, які, по суті, еквівалентні окремим літерам, а короткі музичні фрази, що є своєрідними музичними словами. Можна програти малюкові гаму, послідовно вдаряючи по клавішах в нижньому ряді; акорд – послідовність через одну клавішу нижнього ряду; хроматичну гамму, озвучуючи по черзі всі клавіші нижнього та верхнього рядів та інші варіанти послідовностей. Головне, щоб це був не окремий звук, а їх певне сполучення, послідовність.

Записи. Давайте дітям можливість слухати музику. Добре було б придбати для цього аудіо пристрій. Записуйте різну музику, привчаючи вуха малюків до різних жанрів класичної музики різних періодів, джазу, популярних естрадних

пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і

сучасних електронних музичних інструментів. Використовуйте різні види

 сприймання музики на слух. Розрізняють три виді музичного сприймання: пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята іншим; частково активне – малюк слухає і водночас думає про щось своє: музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану, натхнення; і, нарешті, активне, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають неправильно. Зрозуміло, саме останній вид сприймання музики слід розвивати, оскільки ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голосу, власних відчуттів.

Дитина починає співати. Не хвилюйтеся, якщо цей момент буде дещо відстрочений. Малюк має багато разів почути ту саму пісеньку (якщо можливо, у вокальному та інструментальному варіантах), перш ніж сам її заспіває. Важливо, щоб у його пам’яті відклалося правильне звучання, інакше він не відчує відмінності між правильним варіантом та своїм власним невпевненим, з багатьма помилками виконанням. Не примушуйте дитину співати. І водночас підтримайте її, коли вона сама почне співати, заохочуйте її.

Імпровізація. Звичку до імпровізаціі доцільно виробляти змалечку. Не обмежуйтеся виконанням пісень, придумуйте музичні фрази, музичні інтонації самі. Не треба бути композитором, щоб скласти якийсь простий мотив. Спробуйте проспівати те, що ви мали сказати дитині. Вона буде у захваті; крім того, ви подасте чудовий приклад. Похваліть дитину, яка відповість вам так само. Самі складайте й римуйте слова, добирайте до них різноманітні виразні музичні інтонації. Через якийсь час дитина вибере те, що їй захочеться повторити за вами.

Голосові вправи. Зобразіть звук сирени, тобто на одному диханні спустіться до нижньої межі вашого діапазону, потім підніміться до верхньої. Запропонуйте дитині керувати вами: коли вона піднімає руку, ви підвищуєте висоту звука, а коли опускає – знижуєте. Гра дуже подобається малятам. Потім поміняйтеся ролями: малюк зображає сирену, а ви керуєте ним. Імітуйте сирену пожежників, заводський гудок, сирену поліцейської машини тощо. Зрештою, звук сирени можна придумати самостійно.

Домашній театр. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга – грубим і низьким, Лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні тощо.

Не розбуди ляльку. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюку, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дитину все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.

Голоси різного тембру. Поговоріть з дитиною на цю тему. Коли звучить по радіо пісня, запитайте, що вона думає про голос співака, чи подобається, чи схожий цей голос на ваш, у чому відмінність тощо. Порівнюйте голоси різних співаків. Хай дитина знає про різні тембри голосу й відчуває їх. Коментуйте відповіді малюка і відзначайте правильні. Важливо, щоб дитина знала: їй щось вдається і ви це помічаєте.

  Терпіння і удачі Вам у музичних заняттях зі своїми дітьми!

 

Основні критерії добору музичних творів для роботи з

                              дошкільнятами

v  Переважно веселий характер (мажорна тональність твору, хоча для створення відповідного настрою можна використовувати і спокійні, елегійні мелодії).

v Не дуже швидкий темп.

v Мелодійність.

v Яскраві інструментальні тембри.

v Високий професіоналізм і академічність виконання.

        Добираючи музичний матеріал як фон для занять з малюком, варто використовувати лише інструментальну музику. Це пояснюється тим, що, по-перше, в ній відсутня додаткова словесна інформація, а по-друге, за результатами досліджень (В. А. Рилькова), вокальна музика (якщо навіть звучить іноземною мовою) викликає у дітей надто радісну, бурхливу реакцію. Згідно з тим же дослідженням, діти 4-7 років віддають перевагу веселій (мажорній) рухливій музиці, де домінують струнні або дерев’яні духові інструменти, а також виконані на фортепіано і з яскравою ритмічною основою; найбільш “улюбленими” жанровими напрямами виявилися барокова й естрадно-симфонічна музика.

Кожне покоління малюків незалежно від нашого та їхнього бажання прилучається до музичної культури свого часу і родини. Слухаючи постійно диско-, поп-, техно-музику, дитина сприймає її як належну культуру, що її оточує. Так формуються смаки й уподобання. Тому в роботі з дошкільнятами слід зважено добирати композиції як з класичної, так і з естрадної ретро- та сучасної музики, прагнучи збалансувати музичні впливи на дітей.

Індивідуальні особливості дії музики на дитину залежать від роботи слухового аналізатора. У малят він дуже тендітний і не допускає перенапруження, тому динаміка відтворення також має велике значення. При активному сприйнятті музики у приміщенні 30-40 кв. м. гучність не повинна перевищувати 80 дБА (акустичних децибел), при пасивному слуханні — ще менше: близько 60 дБА.

Щоб з’ясувати музичні вподобання, дітям пропонують дві музичні програми (у два етапи з інтервалом у кілька днів), кожна з яких містить чотири різножанрових музичних твори (музика з мультиплікаційних фільмів, естрадно-симфонічна, джазова, класична), що відрізняються за темпом (швидкий, помірний, повільний), характером (веселий — мажор, сумний — мінор), тембром (електронні інструменти, фортепіано, група духових, група струнних інструментів та ін.) та фактурою (мелодія з акомпанементом, акордний склад, поліфонічний склад, де голоси звучать рівноправно). Всі музичні твори звучать не більше 1,5 хв, і кожний фрагмент містить у собі завершену музичну думку. Учасники експерименту мають визначити, який фрагмент (або фрагменти) їм сподобався, а який — ні. Для цього дітям роздають сигнальні парні картки (зображення на картках залежить від віку дітей: сонечко і хмаринка, піктограма усміхненого та сумного обличь, кольорові квадрати яскраво-рожевого і темно-сірого кольорів). Одна з сигнальних карток означає «Музика мені подобається», друга – “Музика мені не подобається”.

Діти прослуховують фрагменти у вільній обстановці, вони можуть вставати зі своїх місць, ходити, при бажанні рухатися під музику й танцювати. їм пояснюють, що тримати піднятою треба лише якусь одну картку. Дошкільнята піднімають сигнальну картку під час прослуховування фрагмента (можуть змінювати свою думку у процесі його слухання) і також, на прохання дорослого, після закінчення звучання кожного уривка. Результати обробляються не лише за буквальними відповідями дітей, а, передусім, за їхніми емоційними реакціями.

 

Шановні батьки! Пропонуємо вам переглянути відео про музичні інструменти разом з дитиною.

Обговоріть з дітьми побачене.

26.03.2020 року