Поради для батьків практичного психолога

ТИХІ ІГРИ,

абощоробити, коли дітишумлять, а це не дужедоречно.

Скарбничка “тихих ігор”

Нам важливопам’ятати – Багатодітеймінімум до 6 років не вміютьконтролюватигучністьмови. Центримови і центрикогнітивного контролю в цейперіодлишепродовжуютьдозрівати. А зараз – реакціїдітейможутьвзагалі бути зовсімрізними.

Ігри, щодопоможутьвимкнутигучність:

  1. Пульт керування. На подушечках пальцівмалюємо фломастером «кнопку гучності». Наприклад, на вказівному пальчику – червонимкольоромставимокрапку – голосніше, на безіменному – синімкольором – тихіше. Тренуємося, пропонуємосказати слово, наприклад, «мама», абоім’ядитини, натискаємокількаразів на пальчик – Дитинакаже слово залежновід «кнопки» та кількості «кліків» голосніше. (Доводимо до найбільшоїгучності, а потім, зупиняємо на потрібній). Коли дитиназновуговоритимеголосніше, посміхаючись, торкаємосяйого «кнопки», або просимо, щобвін сам доторкнувся.
  2. Граємо в «шпигунів», в мишок і кота (мишка повинна тихееенько, беззвучно пробратися і щосьзаздалегідьпродумане у нас схопити)
  3. Диригенти – Змахуєморукоювгору – іцесигналінструментам «гратиголосніше», рукоювниз – знижуємогучність, збираєморукувкулак – мовчання. (Даємоможливістьдитинітежпобутидиригентом)
  4. Пишемолітери в рядок. Відмаленької до великої. (Лики Р, З, Ж) і навпаки, відвеличезної, до маленької. Просимо дитинудивитися на букви, вимовляти звук, підвищуючиабознижуючигучність (чимменше буква, тимтихіше звук і навпаки)
  5. Кожнікілька годин – 2 хвилинитиші. Призначаємодитину – головною. коли продзвонить будильник, вінподаєвсім сигнал – Слухаємотишу.
  6. Саміпочинаємоговоритипошепки. Дитинадзеркатиме нас. Або граємо в «Шепотуньки» – розмови в сім’їлишепошепки
  7. Складаємовсіголосні голоси у вазу. Вони там не змішуються. Коли хочетьсясказатиголосно, свій голос потрібновзяти з вази
  8. Пантоміма – гра «в крокодила»
  9. Спілкуватисямовоюжестів (можнапридуматисвоюсімейнумову, перевірю, чивключилимийоговонлайнкурснаEdEre, непам’ятаю), цяпроста «мова», декожналітера – окремийжест – гарнийідлядітей 4-5 років (унашійсім’ївінпереходитьізпоколіннявпоколінняівіннеразнасрятував)
  10. Граємо в оперу – не говоримо, а співаємо (співсприймаєтьсяпо-іншому)
  11. Перетворення. Говоримо, як маленькіліліпутики, мишки або мурашки (а потім, як велетнічислони)
  12. “мовчанка” – хто перший скаже слово, той програв.
  13. “Передаємо думку на відстані” – вгадати про що подумав, і що сказав
  14. Якщодіти у суперечцідіти кричать одночасно – дативсімпрапорці, листки паперу з їхнімиіменами, будь-якіпредмети – щобїхпіднімали, коли хочуть «взяти слово»
  15. Робимоплювалки (трансформаціявербальноїагресії)-плюємопаперовимикатишами, дуємо – в ціль

Обіймаю

За матеріаламиСвітланиРойз

Особливостіреакційдитини на стресогеннуподію

 До групи особливого ризикупотрапляютьмалідіти, боїхмозок, щошвидкорозвивається, дужевразливий. Травма у ранньомудитинствіпов’язанаіззменшеннямрозміру кори головного мозку. Ця область відповідає за багатоскладнихфункцій, включно з пам’яттю, увагою, сприйняттям, мисленням, мовою і свідомістю.

Дітивіком до 2 років

  • Стаютьбільшпримхливими;
  • Частіше кричать чиплачуть;
  • Порушенняапетиту, зниження у вазіабопроблемиізтравленням;
  • Порушення режиму сну;
  • Порушеннямовноїдіяльності;
  • Наявність проблем ізпам’яттю;
  • Демонструютьбажання бути у тісномуконтакті з близьким (щобдорослітримали на руках, обіймали).

Дітивід 3 до 6 років

  • Регрес у поведінці та емоціях;
  • Нічнечиденненетриманнясечі;
  • Істерики та плач;
  • Підвищеначутливість до звуків, яскравогосвітла;
  • Болі в областішлунково-кишкового тракту;
  • Проблемизі сном та кошмари;
  • Страх розлукизісвоїми батьками;
  • Зниженняконцентраціїуваги, пам’яті;
  • Імітаціятравматичноїситуації.

 Якщо поведінкавашоїдитинивикликаєтривогу, ви можете звернутися за допомогою до професіонала.

Збереження ментального здоров’ядітей

У сучаснійстрашнійреальностідо спискуосновнихзавдань автоматично додаєтьсязбереження ментального здоров’я. Особливаувагадіткам ,адже те, щозакладається у ранньомудитинстві, залишається на все життя.⠀

Намагайте зівсіх сил зберігатиспокій та піклуватися про психологічний стан своєїмалечі .⠀

⠀⠀     Проводьте алегорії з улюбленимиказками. Поясніть, щокожен герой казок проходить випробовування на сміливість та можливістьвитриматищосьнеприємне.⠀

Цедопоможемалечізрозумітинеунікальністьситуації та запуститимеханізмиадаптації;

⠀⠀     Вигадуйте новихфантастичнихперсонажів. Задійтеуяву. Пограйте в гру «А зараз вигадаємощоськольорове, щосьдивне, щось з вухами та інше» – персональний тотем-захисник.⠀

Так ми зможемозменшитивпливдеприваціївід замкнутого простору;

⠀       Розказуйте про янголів, якізахищають. Можна разом з дитиноюуявлятиїхвеликікрила, щоборонять наших солдатів та допомагаютьїмзахищатинас.⠀

Так ми допоможемомалечівідчути себе в безпеці.

⠀⠀     Малюнки захисникам. Коли у дитини виникаютьпитання, що ми можемозробити для допомоги, — малюйте з малечеюмалюнкипідтримки та ділітьсяними.⠀

Так дитинапобачить і відчує, що вона тежробитьщосьважливе.

⠀⠀     Фізичні ігри, дихальнівправи, навчання за планом, вивченняіноземноїмовитощо.⠀

Так ми допомагаємоорганізмустабілізуватипсихічну систему післядезорганізаціївоєннимстаном.

⠀       Зберігайте собіцукерку (вкусняшку), поділіться з подружкою .

⠀⠀     Пам’ятайте, все поганеобов’язковоминає, а післятемрявизавждивиходитьсонце .

За матеріаламипсихолога київськогопологовогобудинку “Лелека” НаталіїМирошніченко⠀

ІГРИ для найменшихдіток

Нашідітипотребуютьуваги зараз більше, ніж будь-коли. Ціігриможуть стати в нагоді, для вихователів ДНЗ та, звісно, для батьків

Грастворюєбезпечний та терапевтичнийпростір для всіхїїучасників.

Гра – цепровіднадіяльність для дошкільнят, охоча розвага для дітейшкільноговіку, і навітьдорослізалюбкидолучаються до цьогопроцесу

Грапобудована на соціальнійвзаємодії, яку сьогоднівченірозглядають на рівніінстинктів «бий», «біжи», «завмри». Грасприяєвідновленню, укріпленнюважливихсоціальнихзв’язків.

Грапередбачаєпевнуруховуактивність. А рухабофізичнаактивність – ценайбільшприроднійспосібвідреагуваннявикидустресовихгормонів в організмі, тобтоподоланнягострихстресовихстанів

Граактивізуєуяву, яка являє собою вищийпсихічнийпроцесстворенняновихобразів на основіпопередньогодосвіду. Тобтоуява через активізаціюроботинеокортексасприяєекологічномуподоланнюстресу

Отже, грайте зісвоїмидітьми, і пам’ятайте: війна – не назавжди. Вона мине. Тримаймося та піклуймося один про одного

За матеріаламиСвітланиРойз.

ДОМАШНЯ ДІАГНОСТИКА ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ
Вашій дитині на 1 вересня вже буде 6 років і наче треба йти у перший клас… Проте ви не впевнені у готовності дитини до навчального процесу? Розумію, адже поняття “готовності” – доволі широке і складається не тільки з освітніх навичок…
Тож як зрозуміти, чи готова ваша дитина до першого класу?
Існує безліч діагностик готовності дитини до школи і серед них можна легко загубитися. Пропоную вам загальний зріз навичок-компетенцій, які бажано допомогти сформувати дитині до походу в школу і за якими можна визначити готовність дитини до першого класу.
На картинках ви знайдете основні запитання, які варто поставити собі, якщо вашій дитині от-от виповниться 6-7 років.
Найголовнішою ознакою готовності дитини до школи є її психологічна стійкість – здатність витримувати шкільне навантаження (нові люди, інформація, правила) за відсутності мами і тата. Здатність витримувати напруження, якщо щось не вийшло, якщо потрібно почекати на результат (а в еру гаджетів це особливо складно). І чи є у дитини мотивація – бажання пізнавати нове. Якщо у дитини сформувалася надійна прив’язаність, є відчуття безпеки та підтримки, то швидше за все, дитина буде готова до дослідження нового шкільного простору.
Ще пропоную ось такі 10 порад батькам майбутніх першокласників:
1️⃣ Організуйте робоче місце дитини.
2️⃣ Допомагайте у будь-яких справах.
3️⃣ Заохочуйте найменші успіхи дитини.
4️⃣ Будьте терплячими.
5️⃣ Щодня читайте дитині.
6️⃣ Постійно розвивайте уяву, мислення.
7️⃣ Давайте відповіді на кожне запитання.
8️⃣ Розмовляйте спокійним тоном.
9️⃣ Давайте дитині посильну роботу.
🔟 Поважайте дитину як рівноправного члена родини.
І найголовніше: Пам’ятайте, учитися легко, коли вчитися цікаво!
Готовність дитини до школи – це не одна ознака, не просто бажання -вміння читати і рахувати. Це сукупність великої кількості емоційних, моторних, соціальних, інтелектуальних ознак і компетенцій.
І їх природний розвиток йде не через спеціальну підготовку – на курсах або гуртках, а більше – власним досвідом, «навчанням середовищем».
👉Найчастіше батьки, та й вихователі дитячих садів звертають увагу на інтелектуальну готовність до школи. Вона включає
✔️увагу,
✔️пам’ять,
✔️мислення,
✔️ сприйняття,
✔️уяву,
✔️мову,
✔️наявність предметно-специфічних знань,
✔️математичних уявлень,
просторово-графічної підготовки …
☝️А ще ж є:
🌟 Емоційна готовність до школи.
Це, наприклад, здатність витримати розчарування, фрустрацію, вміння виконувати завдання, яке не подобається, вміння регулювати свою поведінку.
🙋Коли батьки дітей 5-6 років говорять: «Моя дитина готова до школи, вона вміє читати!» – Я їм розповідаю саме про ці ознаки.
🌟Соціальна готовність до школи: до неї відноситься, в тому числі, і готовність бути частиною групи.
👉А ще одна з ознак – розуміти значення правил і вміння дотримуватися їх!
Дитина 7 років вже вміє діяти – грати за правилами. Ігри дітей 5-6 років ще егоцентричні, за своїми правилами.
А ще є
🔸моторна готовність,
🔸фізична готовність,
🔸фортеця имунітету.
❗А ще є вміння – одягатися, навіть витирати попу в туалеті (руки дитини 6 і 7 років – дуже відрізняються!
🌟Мотивація. У дітей до 7 років – мотивація ігрова.
Дуже рідко у сучасних дітей навчальна мотивація доростає і до 7 років.
👉Дитина з ігровою мотивацією – цілком серйозно може посеред уроку сказати: «Стоп! Гра » і почати свою власну гру.
Все, що в навчанні до 7 років не є грою – виснажує дитини.
💁Знаєте, наша донька пішла в школу в минулому році в 6 років і 7 місяців. Школа дуже хороша, дбайлива, з абсолютно адекватним підходом до дітей, малою кількістю дітей в класі, знаходиться в 5 хвилинах ходьби від будинку. І дитина у нас досить активна та витримує навантаження. Ми не очікували, що першокласники будуть так втомлюватися. І були дні, коли ми з батьками однокласників ділилися – дітей просто неможливо розбудити до першого уроку. Домовлялися з директором про запізнення.

Вам може бути цікаво...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.